About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

12 квітня 2017 р.

Шкварка, Блогери і Неймовірна Ковбаса

 Не так давно мені пощастило потрапити на один цікавий і дещо нестандартний майстер-клас. Чим цікавий? А тим, що нас запросили до "Шкварки" - родинного проекту двох кумів які починали з в'ялених ковбас, а зараз скооперували навколо себе кілька мануфактур по виробництву лєгумін - як традиційних, так і не дуже, і тішать львів'ян та гостей міста смачними м'ясними виробами, паштетами, сосами, наливками та закрутками.

Звісно, що готувати класичну в'ялену ковбасу справа довга, тому куми розказали і показали що і як роблять, а саму ковбасу запекли ( про це - згодом).
Отож, одного дня вирішили хлопці відродити традицію поліських пальцьопханих ковбас і на заміну заморським хамонам і прошутто просувати в маси свій, український натурпродукт. На перший погляд здається: О, придумали бізнес, певне гроші гребуть і ковбасами торгують. Насправді все не так яскраво, бо 1.щоб продукт був якісним - має бути якісна сировина та дотримання рецептури, а то справа недешева, а 2.щоб був прибуток - має бути бути оборот, а він ще не настільки великий, щоб стати справжнім бізнесом. 
Наразі в команді "Шкварки" куми, їх доружини, їх мами, друзі та однодумці. Продукцію можна придбати у Львові, а також замовити доставку. Що "Шкварка" каже про себе на сайті? Ось, тримайте: "
Шкварка. Домашні лєґуміни” – проект, зачатий у любові і народжений з вірою. Сьогодні ми виховуємо “Шкварку”, як живу істоту, і знаємо, що вона ще наробить руху в гастрономічному середовищі України. Наш секрет простий – бути відвертими. Ми – реальні куми. Ми по-справжньому готуємо все в домашніх умовах. Любові і таємниць до наших страв додають наші найкращі у світі матусі.
Для нас важливо бути справжніми. У ковбасі може бути маленька дірочка, якась шкварочка має право бути підгорілою, а довгий шмат вудженого мнєска може знизу бути твердішим, а зверху – м’якшим. Адже вудимо ми його по-справжньому, не менше 10 годин, у домашній вуджарні, часто за далеко мінусової температури і нелюдського вітру. Ми маємо право на маленькі помилки, бо робимо все не у промислових масштабах.
Партії нашої продукції можуть відрізнятися одна від одної. Проте завжди безапеляційно важливими залишаються смак і якість. До слова, всі страви, представлені у “Шкварці”, залюбки споживають у наших сім’ях. Без остраху і навіть з гордістю, ми годуємо нашими смаколиками не лише дружин і тещ, а навіть зовсім маленьких діточок. Щиро запрошуємо відвідати наш світ. Світ “Шкварки”, світ домашніх лєґумін." 
А тепер по суті. Ковбасу я робити вмію, бо щороку на Великдень та Різдво в мене вдома крутять кільця ковбаски, яка пахне на всю хату, тому про існування справжньої ковбаси я в курсі. Рецепт маминої ковбаски є тут. 
Так от, ми думали що подивимось як роблять славнозвісну ковбасу, пофоткаємо і підемо, але "Нє тут то било" - що ж то за процес виробництва без дегустації? Тому відразу по приходу нас чекали нарізки найпопулярніших хітів від "Шкварки" - поліський мацик (щось на зразок хамону), пальцьопхана ковбаска з грибами, з різних видів мяса, канапки з в'яленим паштетом власного виробництва (навіть таке буває), різне в'ялене м'ясо (хлопці вирішили не чекати поки інвентар буде з'їдений, тож швиденько фотографують).
На столі лежало свіженьке мнєско і сало , набір спецій і сир, встановлений спеціальний апарат для наповнення кишок (дома таким аналогом слугує мясорубка з насадкою), а куми були готові до роботи.
По ходу, кум Юрко (той, що зліва) вже відчуває, що буде дуже смачно))) Отож, повертаючись до ковбаси, першим ділом потрібно нарізати м'ясо та сало (сало вже нарізали до нашого приходу)
Далі -  змішати то і додати сиру ( так так, смачнючого сиру, здаєтьс ято був дорблю).
І гарненько все вимішати. А  тоді додати прянощі та сіль. Володя, як делегат від блогерів, вніс свою долю в даний процес ( за що в нього купа фото з приправами)) )
 Далі тому всьому було б добре постояти хоча б добу, але в нас стільки часу не було, тому процес довелося пришвидшити.. Для виробництва ковбаски куми використовують свинячі кишки та вишезгаданий (зроблений на замовлення) апарат для начиняння ковбас.
Добре, що Аліса як завжди все записувала, бо ніби і нічого нового не почула, але коли купа гарних детальок - увага має властивість розсіюватися...
Тим часом процес кипить, Михайло робить майбутню смакоту!
 В мене дома готову ковбасу колять циганською голкою, тут же трохи інша система - спрощена)) А що цикатися, якщо можна 8 дзюрок за раз зробити?
Ковбасу відправили в піч, а ми дружно почали знимкувати продукцію, паралельно слухаючи розповідь про виробників, ідеї та цілі "Шкварки".
В асортименті є смаколики на будь-який смак. Комусь - це домашні алкогольні напої ( я не великий фанат, але це було справді смачно - глибокий післясмак і приємний запах), іншим - заправки та маринади, і не лише до алкоголю, а й просто до столу.
 Ну і звісно ж - м'ясна продукція, за традиційними та авторськими рецептами.
 Поки ми говорили, дружина одного з засновників вже накривала на стіл, як виявилось, в нас була нагода продегустувати всю продукцію. От уявіть, якісний продукт, приємна компанія, щирі розповіді, непідробний захват і аромат свідоспеченої ковбаси... То таки гримуча суміш, яка гарантує 100% задоволення та хороший настрій..
Отака ковбаска до пива - ліпшу будь яких чіпсів чи бастурми невідомого походження! А це - вищезгаданий мацик.
 Блогери не сплять...
 І от ми сидимо, вже й камери відклали, теревенимо, і таке враження що сто років знайомі - розмова йде просто і ненав'язливо, продовжуєтсья дегустація настоянок та ковбас, і тут приходить кум Юрко з ковбасою.. Знаєте, зараз хтось кине тапком, що нєфіг ковбасу в піст їсти. Народ, таку ковбасу їсти не гріх, чесне слово...
 Дуже подібна до тої, що готують в мене вдома, але більш соковита (можу тому, що гаряча, бо в мене їдять холодною), і чудово смакує з соусами ( з кетчупом таку ковбасу їсти категорично не можна - якщо натурпродукт - то до кінця!
 Уявіть, для приготування такої манюньої баночки треба майже 2 кг перцю! Смак істино пекельний, але до ковбаси пасує). А оцей соус від "Пані Стефи" - якрах для мене, солодкавий з пікантною ноткою!
 Ще в арсеналі "Шкварки" є кілька паштетів, які гарно підійдуть для пошановувачів канапок, гострі та ніжні додатки до мясних страв чи борщу, солодкі джеми та конфітюри. Словом, якщо вам треба буде гастрономічний сувенір зі Львова - то знайте, то не лише кава чи шоколад з "Майстерні", а й пальцьопхані ковбаси та баночки з смаколиками від кумів!
 Знайти їх можна тут  - офіційний сайт - http://shkvarka.org/
спільнота у facebook  - https://www.facebook.com/shkvarka/
сторінка в інстаграмі -  https://www.instagram.com/shkvarka_org/
Зараз придбати продукцію можна н авеликодньому ярмарку в центрі міста, а також в кількох магазинах - звертайтеся  в приват до кумів, вони дадуть точні координати.
Що я можу сказати на самкінець - натуральна ковбаса існує, і вона смачна. Дуже смачна. І от зараз сижу і думаю, а чому так? Тому, що якісне м'ясо, чи тому що душевна компанія? Гадаю, у нашому випадку посиденьок з командою "Шкварки" ці два фактори були невід'ємними складовими і смаку, і настрою!
Тому "будьмо" і хай живе "Шкварка" та її пальцьопхана ковбаса! Таким людям хочеться зичити процвітанян і натхнення, а ще - підтримки і багацько шанувальників :) десяток вони заробили після тої зустрічі стовідсотково!
 А куми міркують над новиими рецептами та ковбасами ;)

Немає коментарів:

Дописати коментар