About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

31 травня 2016 р.

Фацет. Місце для дружніх посиденьок

Щось я давно вам не розказувала про приємні місцини у Львові. З приходом довгих літніх днів і приємних теплих вечорів питання вилазок знову актуальне, от тільки багато закладів стають такими, що туди не надто хочеться повертатися... Ну і фактор Марусі, як невід'ємного мого довєска підкидає жару до вогнища і злості до мого і так паскудного характеру.
Минулого тижня, а саме в пятницю, коли всі кнайпи були перепововнені випускниками на підпитку я мала здибанку з колєгою, а ми обоє любимо якісь гарні місцини. Оскільки Маруся спала, очевидним ставало те, що ми сидітимемо десь надворі. Минаючи один за одним переповнені літні майданчики де галділи відвідувачі ми чисто випадково наткнулися на маленьу кафешку, що по вулиці Вірменській. Кілька разів проходили повз і всі рази не було там місця, бо в середині доволі тісно і мало посадочних місць, а тут - надворі столики і навіть два вільні. Вирішальним фактором було меню, де є нормальна їжа, адекватні ціни і приємний офіціант.
"Фацет" - симпатичне кафе-кімнатка з декоративними кахлями, затишними столиками і локальною кухнею. З одного боку ніби нічого особливого, але водночас якось по домашньому затишно і приємно. Відвідувачі - люди дуже різного віку, в меню можна знайти страви на будь який смак, ціни середні,тому можні і перекусити, і випити, і просто попити кави з видом на одну з найстаріших вулць міста.
Інтер'єр стриманий, але зовсім не нудний - милі деталі, оригінальні світиьники і кахлі, кахлі, кахлі - те, що зветься "ненапряжно", так, я люблю. В середині чистенько та охайно.
На стінах - полиці з пивом, наливками, шинквас чимось нагадує мою кухню- купа всього і потрібного, і приємного, ну і підлога для тих, хто любить фоткати свої ноги на старій підлозі.
Ми, звісна річ, сиділи надворі, бо пхати візочок всередину було б повною глупістю, плюс Макс палить, тому вибір столика був очевидним. 
Зважаючи на погоду і неробочий настрій ми взяли по пиву, до пива - щось на зразок в'яленого чи то вудженого мяска. Цікаво і не так попсово як куплена в магазині бастурма чи хамон. Оскільки час був післяобідній, навіть ближче до вечірнього, була охота перекусити. Взяли по салату з бурячком і бринзою та ковбаски.
Салат потішив - добре зварений бурячок, не натертий, а тонко порізаний, з кропом та сиром. Можливо, бракувало часничку чи зеленої цибульки, але було смачно. Порція не мала, але з'їлася швиденько.
Ковбаски є двох видів, тому я взяла ті, що наближені до мисливських, а Макс  - свинну. Мої ковбаски були пікантніші, з краще вираженим смаком. Маруся зацінила огірочки (так, вона любить квашені огірочки, я знаю, що не можна, але вона трішки спробувала... жива, здорова, без скарг :) ). До ковбасок подається аджика і хліб, схоже, що власного виробництва. Аджика посередня, трохи зарідка..
Максова ковбаска була чимось подібна до сардельки в кращих традиціях "дрогобицької" ковбаси. Впринципі смачна, але бракувало спецій.

В меню є кілька салатів, декілька перших страв, непоганий вибір гарячих страв - в тому числі деруни, вареники, картопелька, є гарячі напої, вина, міцний алкоголь. Маю кілька знайомих які там часто обідають, кажуть, що все ок.
Ще один нюанс - коли Маруся прокинулася, то захотіла щось погризти, а я щось нічого не захопила з дому. Коли я запитала офіціанта, чи може він щось запопонувати для зайця, аби вона почесала ясна він сказав, що зараз щось придумає, і хвилиин за 5 приніс підсшений в тостері шматочок білого хліба. Такі речі тішать, бо дитина мала чим зайнятися наступні 20 хвилин, а в нас залишилося приємне враження про персонал закладу.
Чек вийшов на 205 грн  - як для центру Львова то цілком адекватно. Ну і бажанян прийти ще є.
Звісно, тут ви не знайдете якоїсь високої кухні, вишуканого посуду чи вишколених кельнерів, та тут на вас завжди чекатимуть усміхнені хлопці-офіціанти, смачний перекус і атмосфера розслабленості і спокою в самому серці середмістя, з його бурхливим життям. 
п.с. Для шумної вечірки тут теж знайдеться кілька столиків, але то вже без Марусі)))

4 коментарі:

  1. щось в мене живіт вийшов як в вагітного на останій фотці

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тож після їжі :)))
      Якби ви не сказали, то й не привертає уваги зовсім! :)

      Видалити