About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

13 травня 2016 р.

Як ми з Марусею подорожували, або привіт, Києве!

Ну що ж, до арсеналу Марусиних кілометрів додалася ще одна поїздка потягом. Цього разу до Києва - ми сумістили презентацію нового випуску журналу "Смачна подорож", де ведемо рубрику, з прогулянками містом, відвідинами Межигір'я, де тепер Музей корупції та Співочого поля, де до середини травня триває виставка тюльпанів.

У нас було кілька варіантів добирання, але ми обрали поїзд, який хоч і їде найдовше, але був нам найзручніший - відправляється зі Львова в 21.45, що дуже добре для нас, адже мала в такий час лягає спати, отож поробивши в понеділок увечері всі домашні справи, ми викликали таксі (у Львові цілий день була просто скажена злива) і поїхали на вокзал. Брали купе - якраз мали два нижні місця. Мені з моїми габаритами було більш менш нормально спати з Марусею - ну і ГВ частково сприяло нормальному сну дитини в новій обстановці. Хоча, якщо ви трохи повненькі то навіть не знаю як з такими малими мандрувати - хіба спати з татом по черзі, і сидіти біля дитини... З забавок взяли пару книжечок і м'яку іграшку, яку можна одягати на руку (Маруся її дуже любить). Тому порозглядавши картинки Мася відносно швидко заснула. Прибував потяг о 10.26 - знову ж таки, нормально, аби переодягти дитину, поснідати в потязі і йти по своїм справам.
Це була, напевне, наша остання подорож в ерго - Маруся вже доволі важка, та й ходити хоче, хоча візочок ми не брали цілеспрямовано - він би лише тормозив наші пересування...
Хостел, де ми зупинялися мав одну велику перевагу - можливість заселення з 12.00, а то й раніше, якщо є місце - нам пощастило, бо в 11.20 ми вже мали ключ і залишивши речі  та помивши дупцю малій поїхали в Межигір'я. 
Отож, хто надумає їхати - їдете до метро "Героїв Дніпра", ппоруч є базарчик і зупинка, звідки йдуть маршрутки. Є спец.бус,я кий , здаєтсья, за 100 грн з особи завезе під двері екс-резиденції, ми ж поїхали звичайною маршруткою (номери можна в гуглі глянути) за 8 грн з особи, але потім ще треба перейтися. Ми пропустили потрібну зупинку і вийшли на наступній, тому зайшли на територію парку зі сторони відомих страусів, за яких дуже переживав Янукович :) Себто зайшли з заднього входу, а отже пішки перейшли майже всю територію Межигір'я, а це чимало... Від зупинки до входу, несучи малу в ерго, ми дійшли середнім темпом десь за 15 хвилин. Вхід на територію - 50 грн ( все потребує догляду - звірі корму, трава газонокосарок, клумби поливу, а на волонтерських засадах ніхто не працюватиме, тому так). Перше, що кидається в очі - височенний паркан. А далі стіна лісу, а потім ще раз паркан. Параноя...
 Ну щоб ви зрозуміли яка висота. Колючий дріт який йшов по периметру наразі знятий.
 Службові будівлі.
 А от тут живуть, себто виживають відомі страуси (хто не в курсі про що я - гляньте відео), яких підтримував Вітя. Ну а що поганого що він їх підтримував? Ех, не було б так смішно, якби не було так сумно...
 У страусів є напарники - качки, які тусуються по всій території в пошуках чогось смачного - печеньок, булочки, так і йдуть в руки.
 Сюди ми не потрапили, бо пускають з четверга по неділю.
 Вцілому територія виглядає як окультурений ліс, або гігантський парк. Струмки, фонтани, вздовж цілого комплексу - водосховище, яке місцями нагадує море.
 А це - будиночок Путіна. Як на мене, і Януковичу такого б вистачило...
 А я і спонсор мого гарного настрою (на днях перед поїздкою я отримала крутезний подарунок від АХА, де були і от такі батончики) продовжуємо прогулянку.
 Чи не єдині мешканці цієї зеленої в'язниці..
 А от і персональне море...  і теж відділене парканом та колючим дротом, ймовірно, раніше ще й під напругою..
 Реально було холодно і неприємно, ще й вітер..
 І знову друзі менші..
 По території бігають зайці, їм пощастило більше, ніж іншим тваринам з невеликого зоопарку...
 Хвилин за 20 ми дійшли до відомого "човника" - я розумію, що понти то страшна сила, але отакі...
 Марусі приспічило побігати - ловити її було елементарно, бо не було куди тікати, часом їй дуже мало треба для щастя..
 А ще їй дуже сподобався шум хвиль та дивитися на воду. Думаю, на морі захват її буде ще більшим!
 Ще хвилин 10-15 ходу і ми біля вольєрів з птахами. Різноманітні фазани, цесарки та інша гарна птиця. Всі біжать до сітки в надії, що їх підгодують.
 Далі - щось схоже на іподром.
 Далі - крутий підйом вгору, до того ж таки зоопарку ( отут мені хотілося просто сісти і нікуди не йти - тащити Марусю було трохи напряжно..). По дорозі бачили отаке. Не дивно)
 А от і Зоо. Мені було шкода дивитися на тих тварин... Нещасні на вигляд, всюди скриньки на пожертву на корм  для мешканців звіринцю, а також таблички про заборону годування. Нам стало шкода лам - і ми трохи наскубали їм трави, вони їли з задоволенням.
 Схоже, живих було мало, вирішив ще кілька з металу поставити...
А далі - господарка. Свині, кури, корови, теплиці з овочами.. Все, що треба для життя - між іншим, тут можна купити сезонні дари грядок - на момент нашої поїздки були огірки з теплиці по 50 грн/кг, а судячи з саду - можна буде придбати і інші овочі, яблука, ягоди і т.д.
 І нарешті ми дійшли до кованого паркану, який обгороджує безпосередньо резиденцію (сумарно з фотографуваннями ми йшли туди десь з годину). Чомусь мені то всиглядає як пародія на європейські палаци...
 Якраз цвіли сакури при вході.. 
  Ну і сезонна рослинність - мохи, тюльпани, рододендрони, магнолії... Гарно, але якось не гармонійно...
 Охорона комплексу.
 Ну і ще трохи мене (було дуже пасмурно, тому всі фото не найкращої якості)
 Іскуство воно такоє... Нам непонятноє... І це лише початок.
 Обходимо оздоровчий комплекс і доходимо до власне хонки - більшого змішання стилів я ніде не бачила... Тут все на купу... Всередину, між іншим, можна потрапити за 200 грн/ос. на екскурсію, але треба попередньо записуватися. Ми не попали, а от група китайців (чи то японців, чи в'єтнамців - ми не розрізняємо, на жаль) оглянула помешкання екс-президента. Реакція була в них різна.. Але в більшості непояснюване здивування..
 Якщо стати спиною до цього входу - буде от такий вид. Питання : нащо так багато однотипних фонтанів і різнотипних статуй? Ніхто не знає..
 А оцей купідончик мені чимось на Люсю Янукович змахує.. Цікаво, суть скульптури "Люся миє Віті ноги" ?
 По сходах ліворуч або праворуч можна вийти на іншу сторону будинку.
 А тут уже асорті стилів... І попри готичні склепіння висота - як у квартирі - неповних три метри... Певне була у Віті ностальгія за хрущовками, чи що.. Ну і ще трохи парку та саду з водоспадами.
 Маленький мешканець.
 І компанія, яка зрозумівши, що в нас для них нічого нема пішла геть..
 І шедевр архітектурнуго ансамблю - жаба в стрибку. Я реально певне тупувата, аби на фоні того всього авангарду зрозуміти її метафоричну суть...
 А поруч алеї, грації, лавочки, але вцілому виглядає стрьомно...
 Навіть отаке є  поруч з входом.
 За півтори години ми находилися, змучилися, Марусі, звісно, круто - кормушка під носом, половину прогулянки вона спала, але як на мене треба брати велосипед або такий спеціальний автомобільчик, бо ми всього не оглянули, але сил вже не було, тому пішли до траси ловити маршрутку і їхати в місто.
 Цим боком було довше, до траси йшли хвилин 25, потім ще довго і нудно чекали маршрутку в місто. за 10 грн доїхали вдвох до міні-автостанціїх, звідки за 6 доїхали 99м автобусом до станції метро, а звідти поїхали в центр. Маруся явно зголодніла, а тому ми пішли в банальні "Два гуся" - в поїздці з малявками то зручна штука, бо ти бачиш що береш, і що можна взяти для дитини, плюс не треба довго чекати. Поки поїли, поки перейшлися, потроху стемніло, тож чоловік пішов ще на здибанку з товаришем, а ми з Марусею спати.
В хостелі, де ми зупинилося було 3 6ти і 8 ми місні кімнати і наша двомісна. Санвузли на коридорі спільні (душ і туалет та ванні і туалет), є пралька, фен, праска, мікрохвилівка, холодильник, електрочайник. Хостел називаєтсья Olive , зручно розташований (на вул. Шота Руставелі), впринципі тихий, тому якщо вам переночувати хіба - то цілком нормально. В кімнаті велике двоспальне ліжко, тому з Марусіком проблем не було.
Зранку ми поснідали (і знову виручила АХА та їхні швидкі вівсянки, а ще- йогрути, канапки і сік), домовилися про те, аби залишити речі до вечора, і поїхали на тюльпани.
 Вийшовши з хостелу потрапляєш у місто контрастів - тут тобі і старі будівлі, і нові гіганти.
Щоправда маршрут добирання ми вибрали якийсь не дуже - пішки від метро "Дніпро" до співочого  поля - ліпше б  маршрутками підїхали((( Добре, що хоч погода в середу була вже сонячна і гарна.
 30 грн/ос. і можна оглянути вітчизняний Кейкенгоф на території лаврського заповідника - насправді красиво - різні сорти тюльпанів які висажені прямо між деревами не марно назвали "Квітучі ріки". Це варто побачити! Далі трохи фото без зайвого тексту.
 На виході з парку продають цибулинки тюльпанів, сувеніри, морозиво. Впринципі, гарний варіант для сімейного дозвілля. Далі от такий момент. Не люблю коли релігія стає бізнесом...
 Далі їдемо маршруткою та фунікулером, аби зробити кілька фото на Пейзажній алеї та пообідати. Адже в планах - презентація у грузинському посольстві.
 Був момент - е стигла сфотографувати, коли старша жіночка-водій фунікулера, вийшла на спеціальну платформу, аби з руки погодувати синичку, а потім оцього голуба.
 А далі ще трохи столиці.
 А ще - не люблю коли до церков притесують якісь забобони і загадування бажань з видуманими писанковими тунелями, для мене це розряд маразму, але якщо комусь помогло - ну і нехай ...
 А тут кілька кроків - і дитяча казка. Щоправда не обійшлося і тут без вандалізму - деякі скульптури понищені.. Зате Марусі там дуже сподобалося!
 Пообідавши в тому районі ми поїхали в хостел. аби переодягтися і забрати речі, бо після посольства я мала поїзд на Здолбунів (чоловік поїхав після мене на Львів, бо йому ще на роботу).
Хто не в курсі, я з Марусею веду рубрику "Зростаймо разом" у журналі "Смачна подорож" - кожного випуску є 4 або 5 рецептів для мам, що годують грудьми, в останніх випусках вже були рецепти і для малят. Одна з цілей даної рубрики - довести, що таке специфічне на перший погляд харчування при ГВ чи раціон малявки теж можуть бути смачними та оригінальними, а ще - такими, що їх може їсти вся сім'я.
Презентація відбувалася в Києві, в грузинському посольстві (останній номер був присвячений саме Грузії та національній кухні), отож все було тематично - виступ Повноважного Посла Грузії в Україні Міхеїла Уклеби, шеф-редактора журналу "Смачна подорож" Альони Бондаренко та автора проекту Олени Перевозник, показ від грузинських дизайнерів "Дому національного костюма" та виступ фіналістки 6 сезону шоу Х-фактор Christine Martiashvili, а ще - грузинські страви та вино ну і  приємна атмосфера. Шкода, що в нас було так мало часу і ми мусили їхати далі(( Але сподіваюся, що це не останній такий захід і нагод зустрітися ще буде достатньо!  А от власне ми з Альоною))
А з сімейством Перевозник Маруся вже була знайома, дуже їй сподобалася Оленина доця)) Але тут Маруся вирішила, що фото то таке, не важливе, о ж новий випуск журналу треба спершу подивитися!
А от інтерв'ю Маруся довірила мені - повзати по сходах їй більше до вподоби!
Презентація була закритим заходом, адже були запрошені лише автори, партнери, друзі та колеги.
А потім невеличка пробіжка, і ми з Марусіком їдемо далі, жуючи хачапурі і кебаб від VANO IVANO бо далі нас чекали Великодні свята на Рівненщині.
Доречі, потяг прибував вночі, скандалів моя дитина в купе не вчиняла, а приїхавши до моєї мами повела мене в ванну міняти їй памперс, а потім вляглася на дивані готова до сну))) Здається, недавно пили вино у посольстві,віртуально мандруючи до Грузії, а вже завтра ввечері будемо його пити біля теплого моря)))

1 коментар:

  1. Яка цікава у вас подорож!така насичена, скрізь встигли, молодці!
    Маруся ще та мандрівниця!:)

    ВідповістиВидалити