About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

17 березня 2016 р.

Польща близька, Польща далека, або новий тріп з Марусею

Є у Львові одна контора, якій прийшла чудова ідея - організувати одноденні екскурсії в "ближню" Польщу. Ідея дуже навіть хороша, оскільки неподалік кордону є чимало цікавих місць, в які, живучи у Львові і маючи візу, просто гріх не поїхати.
Так от, "Кумпель-тур" вже вдруге здійснили екскурсію-прогулянку в ланцутський палац. Минулого разу мені не вдалося поїхати, о ще не мала візи, цього ж разу довго не роздумувала і швиденько забронювала місця. Як ви зрозуміли, через цицькозалежність я не змогла лишити Марусю, тож помандрували ми всі втрьох - такий собі сімейний вікенд вперше за довгий час.
Трошки з організаційного - на всякий "пожарний" взяли в знайомих автокрісло - Маруся зазвичай їздить сидячи в мене на руках, але щоб в ніяких служб не виникало ніяких питань крісло було))) Сирочок, пюрешка, печиво для малої, канапки і сік для нас, пара "памперсів", серветки, парасоля (нас надурили - погода була чемна і вирішила не псувати нам вікенд), приватівська картка і фотоапарат - от і весь наш арсенал на поїздку.
Збір о 7.45, виїзд о 8 - все скоренько і організовано, задній ряд у автобусі був порожній, ми сиділи відразу за другими дверима - доречі дуже зручно при моїй довжині ніг, а оскільки нас не нудить і не закачує - їхали ми цілком комфортно. Доречі, хоч автобус був не з тих модних, сучасних, а трошки старіший, все ж дуже охайний, чистий, теплий і впринципі комфортний. 
Приємно було побачити замість традиційних номерків на сидіннях медові прянички, на яких посадочні місця були написані шоколадом)) Маруся свій пряник схрумала за час подорожі)))
В 9.15 ми вже були на кордоні (Краківець), 1.45 год. провели на кордоні, маленька зупинка і за годину ми вже були на місці.
За гіда був Ігор Лильо - дещо неординарно, але цікаво - анектдоти в тему, ненав'язливі історичні факти, цікаво подана інформація.
Отожд, повертаючись до мети поїздки - за 70 км від кордону неподалік Ряшева (Жешува) і знаходиться одна з резиденцій Любомирських, а потім Потоцьких - палац в Ланьцуті. Тож залишивши автобус на стоянці неподалік ми пішли до палацу. Вхід - 28 злотих (курс 6,8 грн/1 зл), хтось скаже дорого? Можливо, а ви не задумувалися про утримання замку? В холодну пору отопити, а в літню полити і тримати в належному стані господарство - не лише сад, а й конюшні, де представлена виставка карет, саней, повозок, та пильнувати зовнішній вигляд будови..
 Гарну статтю про палац можна прочитати тут, я не копіюватиму, а напишу далі свої враження.
Ми були в неділю, а отже відвідувачів було мало. Територія є безкоштовною для прогулянок, платний вхід в палац та виставкові експозиції. Фотографування заборонене, що трохи незвично, хоча, з іншого боку, це стимулює продаж буклетів і листівок при палаці. Звісно, недолік поїздки в таку пору - ще не розквітлі сади і відсутність зелених плющів на стінах, але перевага - можливість спокійно, без натовпів, оглянути зали. Палац вцілів на 95%, що просто неймовірно.
 Автентичні інтер'єри справляють враження.. Я бачила різне, але цей палац справді вартий уваги - враження, що от зараз вийде власник  - настільки обжито все виглядає! Кілька років тому я була в чеському палаці Штернберк (Český Šternberk) - там досі живуть власники в половині палацу. Але повернуся до ланцутського замку. Вражає доглянутість і ставлення до всього - театр починаєтсья з вішалки, якщо пам'ятаєте, так і тут - гардероб, бахіли, при потребі аудіогід -  іспокійно та комфортно оглядайте палац. Всередині тепло. І чисто. Дуже чисто. Оця чистота просто вразила - нема пилу, навосковані підлоги (Маруся повзала, оцінила), немає запаху старих меблів  - як я вже й казала, здається, що власник просто вийшов, а за годинку повернеться. В нас такого ніде нема... На превеликий жаль...
 Поруч - оранжерея, де окрім різноманітних рослин є рибки, черепахи, кролик, папуги і навіть цикади. Підтримується відповідна температура, аби рослинкам було комфортно. Окрім того на території парку є величезна скляна оранжерея де представлені орхідеї та інша цікава рослинність.
 Цикади виглядають бридко, але звуковий фон в оранжереї справді тропічний!
 Обходимо повз оранжерею і йдемо через дорогу - дивитися на колекцію повозок, саней і іншого цікавого.
 З різних боків палац виглядає дуже по різному, і хоч рови давно поросли травою, здається, що якби їх напустити, то там би плавали качки, поруч чувся б стукіт копит, і можна було б повернутися на кілька століть назад.
 Ось тут колись тримали коней - в стайнях навіть досі збереглися таблички з іменами та збруя. Цікавий факт, що під час війни Потоцькі покинули палац, а один з працівників палацу забрав коня, на якому їздив Потоцький , до себе додому, де доглядав його, аби при поверненні князя той зміг в'їхати на ньому у свій маєток. У 56му році кінь помер, а нащадки Потоцьких повернулися згодом, але вже як гості, оскільки не претендували на маєток...
Трохи історії - на початку XX ст. Ланцутський замок вважався п'ятим у світі за площею. Під час Другої світової війни в Ланцутському замку знаходився штаб вермахту, там же жили німецькі офіцери з дозволу господарів замку. Після війни Ланцутський замок був перетворений на музей, де зібрали прекрасні колекції творів мистецтва та різних скульптур. 
Галерея скульптур викликала захват навіть в Марусі ( вона видавала такі смішні звуки :) ), також  тут є найбільша бібліотека Польщі, де зберігається близько 22 тис. томів.
 Перейшовши в інше приміщення, де запрягали карети можна побачити не тільки транспорт, а й опудала тварин, які привозили з полювань господарі палацу. Також дві вікові пальми, які, через розміри, останні роки вже не виносили надвір. Після цікавих оповідей нашого УКРАЇНОМОВНОГО!!!! (ура ура ура - нарешті можна слухати екскурсію рідною мовою, нехай не ідеальною, з полонізмами і часом неправильними наголосами, але це вже щось, адже зазвичай всі втюхують російськомовних гідів досі думаючи, що ми одна країна....) ми мали ще трохи часу аби погуляти парком біля палацу, краєм ока глянути містечко і помаленьку їхати до супермаркету ( так так, поляки зі Львова везуть горілку, а ми йогурти :) ).
 Не знаю що за кущ, але це перше, що квітло і дуже приємно пахло)
 Звісно, що недільний Ланцут був практично безлюдним. Охайні вулички з рівними дорогами, кілька автівок, зачинені всі магазини. Попри незначне населення ( близько 20 тисяч) місто дуже  доглянуте і чистеньке. Основна маса забудови - одно- та двоповерхові будиночки з зеленими газончиками та доглянутими палісадніками (як то українською???). Дужу тішила око відсутність бетонних чи мурованих високих парканів, які полюбляють вимуровувати у нас.
 А це міні-панорама містечка, якщо піднятися до костелу. Як ви зрозуміли, містечко в основному має приватні будиночки, чимось на Здолбунів схоже навіть ))) Ну і сам костел, де дуууже круті вітражі - хто таке любить - обов'язково загляньте, справді вартує уваги!
 Спускаючись вниз ми дійшли до площі Ринок.
І ще один гарний зразок архітектури у Ланцуті. А взагалі в містечко прийшла весна, бо по обіді визирнуло сонечко, і навіть трохи розпогодилося від хмар  небо.
А от у ось цій будівлі, що нагадує мені типову архітектуру Трускавця, знаходиться ресторан. Незвично, що немає громіздких вивісок, а лише скромний банер на паркані.
В Польщі заборонено використання шиферу, лише бляха або черепиця використовуються як покрівельні матеріали. Зате гарно, навіть трішечки казково.
Щодо супермаркету - то вже як мастхев якийсь - поки поляки під час візитів у Львів скуповують горілку і рошенівські цукерки - "наші" купують у теско, ашанах і бєдронках миючі засоби, йогурти, сири, якщо є акції - одяг чи інші побутові речі. Трохи дивне таке співвідношення... Ну ми не виняткові - пару "Йогобел", брі і камамбер, дещо мені для випічки, ну і куди ж без пива "Warka" і кабаносів? Хто не в курсі - то є фруктове пиво, що має лише 2% алкоголю. Тільки майте на увазі - купуючи пиво в склотарі ви ще платите від 0,2 до 0,45 зл. за пляшку - тобто краще купувати в жерстяних банках, так і простіше, і везти легше. Кабаноси - це такі тонюсінькі ковбаски до пива, бувають кількох видів, мені до вподоби класичні. Не обійшлося без Ritter Sport, які там по 3.25 зл., кількох шоколадних зайців ( у них вже скоро Великдень)  і ще незначого дріб'язку.
Перекусивши там же у торговому центрі ми поїхали додому. По дорозі нам ще увімкнули фільм - якщо чесно, на мою думку, він був трохи недоречний. Надивившись на різні красоти в замку краще сприйнявся якийсь короткий документальний фільм, або ж якась комедія.  Попали на перезмінку на кордоні, тому в загальному провели без 5 хв 2 години. При поверненні назад Маруся вирішила трохи повозмущатися - по ходу, її сердило що є багато людей, але ніхто не звертає на неї уваги. От такий егоїзм. Коли хлопці, що сиділи через прохід почали до неї говорити - то її трохи заспокоїло і вона заснула. Таксі по приїзду і до півночі ми були вдома.
Здається, що їздили недалеко, але якась образа всередині - чому там все так охайно, чисто, прибрано? Чому там так пильнують те, що мають? Чому більшість будиночків охайні і прибрані, з клумбочками, деревцями і іншими садовими прибамбасами? Чому норвезький гранд, який місто має на розвиток та підтримку палацу йде туди, куди призначався, а не в кишені? Згадалася поїздка у Свірж, де один чоловік причетний до дирекції сказав:"Повірте, поки в нас не зміниться ситуація - ми не матимемо нічого, бо жодна адекватна іноземна компанія не надасть нам гранду, бо знає, що він ніколи не дійде до нашого палацу" - щоб ви розуміли, кошти приходять на Київ, звідти розподіл, потім область, район, по "дорозі" купа кишень які потрібно наповнити, а в результаті об'єкт отримує копійки, або ж взагалі нічого...
Факт, що в маленькому містечку ідеальні дороги теж гризе (в нас не кожен обласний центр такими похвалиться). Я не кажу, що там все аж так класно, звісно, у них є свої проблеми, і на ту ж Німеччину поляки дивляться зі словами "живуть же люди.." - все в порівнянні, але як не крути наші палаци (яких насправді чимало) в своїй більшості в занедбаному стані, містечка поруч з ними доживають віку...
При поверненні додому наш гід звернув увагу на шапки наших прикордонників. Шапки-вушанки радянського зразка.. І хоч спереду на кокарді тризуб, та пережиток минулого як привид нависає зверху... Ніби дрібниця, але сукупність тих дрібниць так віддаляє нас від якогось більш-менш нормального світу...

3 коментарі:

  1. Дуже точне відчуття....тільки пару кілометрів від кордону, а вже зовсім по іншому...
    Сподобалося дружнє ставлення до малюків - я була з малою в ерго, то не одягала ті захисти на взуття, щоб не підсковзнутися (було літо) і при при потребі (.)_(.) нам запронували крісло в одному з залів))))
    Дуже гарний замок, величезна експозиція карет, сучасна оранжерея з орхідеями...супер тур вихідного дня!

    ВідповістиВидалити
  2. Дуже точне відчуття....тільки пару кілометрів від кордону, а вже зовсім по іншому...
    Сподобалося дружнє ставлення до малюків - я була з малою в ерго, то не одягала ті захисти на взуття, щоб не підсковзнутися (було літо) і при при потребі (.)_(.) нам запронували крісло в одному з залів))))
    Дуже гарний замок, величезна експозиція карет, сучасна оранжерея з орхідеями...супер тур вихідного дня!

    ВідповістиВидалити
  3. дякую авторці за гарний опис палацу і нотатки з міста Ланьцута. Я теж мав нагоду з дружиною і 3-річною донькою подорожувати по Польщі у цьогорічну серпневу спеку по різних містах і також восени був у Замосці (60 км від кордону). Такі самі відчуття, як у вас. До того у Польщі бував раз у кілька років, але мої не так давні враження перевершили всі мої сподівання. Особливо з об'єктів культурної спадщини мене вразив палац у Рогаліні (в напрямку Познаня). Такі самі міркування на тему "Чому у них виходить, а у нас ні?". На мою думку, гасло "Бог-Церква_Ватьківщина" зцементували поляків віддавна, а Україна є різною за ментальністю і традиціями... Інше - низька культура наших людей щодо збереження культурного простору, ідентифікація себе з цінностями своєї землі. І звичайно корупція. Лише нове покоління мало би змінити ситуацію.
    Подорожуйте надалі і насолоджуйтеся життям з дитятком. Це так прекрасно, в чому я й сам переконався!

    ВідповістиВидалити