About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

14 березня 2016 р.

Як ми з Марусею подорожували. Частина 4. Kolejkowo і повернення до Львова

Розповім вам наостанок про наш останній день у Вроцлаві (3 січня), "десерт" у вигляді відвідин одної цікавої місцини і трохи екстремальне добирання додому. 
Отож, як завжди все відкладалося наостанок - я обіцяла пофотографувати Олю з Дімою ( на момент нашого візиту Оля була на 8 місяців вагітності), але все щось не виходило, тож зранку ми таки виділили годинку часу на сімейні фото, Маруся, яка пробувала ходити сама, допомагала совати сюди-туди меблі))).
Опісля ми зібралися в Kolejkowo - такий собі дитячий світ для дорослих. 
Останній день потішив снігом і сонцем. А ще - холодом. Але, ми коли купували білети додому - 120 злотих за 1 дорослий, і 108 за Марусин нам обіцяли гарний теплий автобус, тому ми були спокійні.
Отакі будиночки були в районі де ми жили - кольорові і компактні, з невеличкими двориками, дитячими майданчиками, але трохи замалою кількістю паркомісць. 
Про "Kolejkowo" Діма десь прочитав в інтернеті - нова атракція у Вроцлаві, з вартістю входу 19 злотих, і як обіцяв сайт "430 метрів залізничних колій, 1600 фігурок, 162 будівлі, тунелі, автівки, і купа всього".
Якщо ви любите подібні штуки, лялькарство, макети, транспорт, роздивлятися дрібні деталі і просто дивуєтеся від того, що можуть зробити руки - вам точно сюди))) Я не буду багато писати, бо це скорше пост-альбом, ви просто зн6айдіть хвильку  і пороздивляйтеся дрібниці. Це направду вражає.
 Всі будівлі - маленькі копії реальних, все, що на макетах - є точно виготовленими мініатюрами станцій, будинків, хаток, розваг. Тут є і дорослі, і діти, і тварини, і квіти, і їжа, і сміття, і панки, і вбивці, і самогубці, і повії, весілля і похорони, і багато іншого - там життя таке, як воно є - просто маленьке, а ще є навіть інтер'єри - справа в тім, що час від часу освітлення зменшується, натомість загораються ліхтарі і ліхтарики, і в Kоlejkowo починається справжня ніч - зі справжнім нічним життям. Є кілька локацій - станції з потягами і гірський курорт, мініатюра трьох частинок Вроцлава, заміський хутір, ферма, містечко зі своїми мешканцями. Є дитячий куточок - поки діти скоренько оглянули і бавляться - батьки можуть безкінечно розглядати мініатюри.
(після фото ще буде текст)
 А це власне макет будівлі і знаходяться мініатюри - навіть ліпнина відтворена. А ще - творці міні-світу кажуть, що будуть розширятися, бо є ідеї  і бажання, а я так розумію, що і можливості.
 Одна з локацій виставки - щоб ви розуміли розміри)))
 Ну і фото з Марусею - хоч половину вона проспала, та потім їй теж сподобалося розглядати як їздять потяги і машинки (для таких,як вона - до 3 років, вхід безкоштовний. А ще - є спеціальні підмостки(чи як правильно?) щоб дитина могла піднятися і розглядати на рівні з дорослими.
Виділяйте на огляд мінімум годину - не пожалкуєте! А ми поїхали опісля ще в супермаркет, скайтауер (але на верх так і не підіймалися) та й збиратися додому. 
Наш автобус відправлявся о восьмій вечора, а в 9.30 мав бути у Львові. Ставало холодніше - по ходу зима хоч перед Різдвом, та вирішила нагадати про себе.. Тож попрощавшись з Ольою і Бріджит, яка явно видихнула з полегшенням:) Діма нас завіз на автостанцію на авто. І тут був головний "ляп" нашої подорожі - автобус яким їхати додому. Хоча, це було очікувано - ну не вірилося мені в комфортний автобус. Отож.
Автобус старий, без жодних зручностей  і навіть пасків безпеки - хто не в курсі, автокрісло для малят в автобусах є бажаним, але не обов'язковим. І якщо чоловік, що по продава білети втирав нам про обов'язковість покупки окремого місця дитині, бо можуть бути проблеми з поліцією - то це був чистої води розвод. Тому що таксі і автобуси у Польщі НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНІ мати крісла і умови для перевезення дітей  - діти мають їхати на руках одного з батьків. Але це я прочитала вже по поверненню додому. Так от. Водій, коли збирав квитки взагалі здивувався, нащо Марусі квиток - з 45 місць у автобусі було 22 проданих, місця валом, а мала на мені в рюкзаку, проспавши всю дорогу частина пасажирів взагалі здивувалася, що "на борту" малявка. Квитки в залежності від місця купівлі були всі в різну ціну - від 90 до 140 злотих (це з Вроцлава до Львова), місця не вказані - сідай де хочеш. Автобус не опалюваний - себто опалюваний, але жлобство перевізника очевидне - батареї ледве жевріли, а водії пояснили це тим, що "надворі холодно, тому і в салоні холодно". Сидіння не зручні (а що хотіти від старенького, побитого життям і дорогами автобусу??), умови для комфортного проїзду нульові... Кому цікаво - це був автобус East West Eurolines, що регулярно курсує з нашого  автовокзалу на Стрийській. "Гвоздь програми" - Франківськ. Як виявилося, частина пасажирів мала квитки до Франика, але водій сказав що він в рейсах, що виїжджають в неділю ввечері так не їздить, тобто людям треба було їхати зі Стрийської на жд, а звідти пересідати на Франківськ. .
Водіям це було звичне явище - пів ночі гризти сємки, спілкуватися про життя, тещу, дітей і т.п., але вибачте, при такій вартості пропонувати таку гамняну якість перевезення - це вже перебір і наглість... Я маю чималий досвід порїздок автобусами закордон, я бачила різний транспорт, але це - однозначно найгірший, який міг буи... І знаєте, багато хто з цим мириться - як оті тітки і дядьки, що в Польщі на заробітках - їм головне додому, до сім'ї потрапити, а те, що вони платять за проїзд своїми ж, заробленими грошима - схоже їх не турбує...Але це ще не все. Автобус їхав з купою зупинок по менших містечках, переважно по безкоштовних дорогах, а на кордоні, де перед нами було 4 автобуси .... потекла соляра. ЯК???ЯК можна було виїхати в рейс без належного техогляду??? Я дивуюся, якщо чесно... Але схоже водії нутром чули. що так просто то всьо не закінчиться і попросили нас трьох (Марусі окреме дякую - без неї ми б чекали, і  ніхто не знає, коли б ми потрапили додому) пересісти в автобус,я кий стояв найперший на перевірку паспортів.
Це напевне був найпозитивніший момент повернення  - теплий, чистий автобус від перевізника "Шевченко" з охайними  водіями в білих сорочках. Нам попався яскравосалатовий, який віз людей з Дортмунда до Києва - хочеться просто подякувати тим водіям за розуміння. Їх взагалі здивувало, як в таку погоду можна їхати без опалення... Кордон відповідно пройшли ми дуже швиденько, а викликавши таксі в 9.30 ми вже були вдома. 
Ще додам, що нашим багажем був рюкзак і моя сумка. Речей брали по мінімуму, лише необхідне. І це багато що спрощує. З забавок Марусі брали улюблений телефончик і музичне яйце зі звірятами ( я вже десь раніше про то писала). 
Впринципі, вся поїздка пройшла добре і лишилися лише позитивні враження. Не рахуючи, звісно, нашого перевізника, ну але в кожній бочці меду є ложка дьогтю, інакше просто бути не може!

2 коментарі:

  1. Надя, додай ще будь-ласка фото з Колєйково, коли там їхня віртуальна Колєйковська ніч. Це неймовірне видовище, і дописувачі зможуть побачити те, що там навіть міняється час доби кожні 10 хвилин. В Тебе всі фото"денні". Хай люди подивляться на "нічне Колєйково" коли там запалюються ліхтарі, вмикається світло у вікнах, на вулиці виходять на роботу "Нічні метелики" і т.д. :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. в мене чогось нема нічних.. треба буде відео прив'язати, там цікавіше))

      Видалити