About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

8 березня 2016 р.

Як ми з Марусею подорожували. Частина 3. Прага

Ну що, за вікном вже весна, а я нарешті розгреблася з фото і можу розказати про наступний етап нашої поїздки - новорічну Прагу. Отож, подивившись салюти о першій ночі ми пішли спати, бо на ранок нас чекала неблизька (але й не далека) дорога з Вроцлава до чеської столиці.
Прокинувшись, перше що нас здивувало, і так приємно порадувало був... сніг)))
Маруся взагалі була зачудована і довго товклася біля балкону. Добре що діма "перезув" авто раніше, бо всетаки в даному випадку сніг був несподіванкою, адже зще звечора нічого його не передбачало. Окрім календарної зими, звісно.
Тож поробившм всі ранкові справи ми поснідали, злопали по кавалку новорічного торта, салати що лишилися, канапки і мяско попакували з собою
Ми виїхали десь об 11й, сніг продовжував іти. АЛЕ! Попри те, що це було 1 січня ранок - десь з півгодини поки ми їхали перед нами їхала снігоочисна машина зі щітками, тож дорога була те, що треба. Взагалі як такового кордону між Польщею та Чехією немає, тому спершу містечка чергувалися з лісами, а потім переїхавши перевал ми вже були в сусідній державі. 
Вразило, що по дорозі зустрічалося дуууже багато вказівників по повороти на палаци, старовинні монастирі чи інші історично-архітектурні пам'ятки. Деякі з них було видно з дороги - в основному це палци і фортеці. Погугливши потім я побачила, що всі вони діючі, в більшості гарно відреставровані, до всіх є під'їзди та практично всі мають свої інтернет-сторінки.
Взагалі дорога доволі хороша, без платних ділянок. По розхідності бензину - не можу сказати тоно, бо ми всі витрати додавали, а потім ділили на всіх. Але якщо їхати на авто чотирьом дорослим - це доволі вигідно.
По дорозі ще на території Польщі робили зупинку на обід. Заправка, де ми зупинилися, мала гарне кафе, але вони працювали з 14.00, тому ми просто сіло, пообідали своїм, тому про те, чим перекусити в дорозі не підкажую. В 95% туалети на заправках безкоштовні.
На дану поїздку ми брали автокрісло на прокат, 10 злотих за день. По дорозі туди Маруся ще трохи сиділа в ньмоу, по дорозі назад майже весь час товклася на руках. Поліції на очі ми не попалися.
Щодо Праги - ми відразу планували їхати з ночівлею. В новорічні вихідні майже всі готелі і хостели підняли ціни, та й місць мало що лишилося. Ми ж - у досить специфічному складі ( малявка, вагітна на 8 місяців Оля, я годую, ну і наші хлопці) - явно не могли зупинятися у простому хостелі, до того ж вагомим питанням був паркінг. Ми знайшли квартиру через інтернет - однокімнатку, неподалік станції метро. Можливо не якусь суперпупер, але зручно розташовану, з гарячою водою, мінікухнею і двома великими матрасами замість ліжок (якщо чесно, ми так пізно повернулися і доволі рано встали, що то нам ролі сильної не грало, але спати було, тим не менше, комфортно. Єдиний мінус в тій квартирі - не було холодильника, тому якби комусь на довше - то не підійшло б, але приваблива ціна і відносна близкість центру нам підходили.
Тож перед шостою ми вже виїхали в сторону центру. Ще нюанс - ніби в центрі купа паркомісць на бічних вуличках, але є одне АЛЕ. Місця для авітовок не з чеськими номерами позначені іншим кольором, і їх пракитчно нема. За порушення правил паркування чималі штрафи. Ми вирішили ризикнути і поставили авто (з польськими номерами) на паркомісце для чехів. Напевне свято зробило свою справу, і першого січня ввечері хіба  б ображений життм поліцай ходив би і залядав хто де стоїть. Словом, пощастило. Отож, перше січня в Празі.
1. Дуже багато ілюмінацій на ярмаркових містечках, туристично цікавих маршрутах і просто магазинах (в Польщі якось того було менше). Народу ще більше... Всюди чути російську мову. Було враженя, що Москва виїхала повним складом на екскурсію :) Трохи дратувало. Але ми абстрагувалися.
2. Багато ялинок - і штучних, і живих. Багато декорів. Відчуття свята.
3. Але все ж натовпи... Ну але ми були до цього готові - колись я була в Празі на початку лютого - було більш пустинно, що логічно для такої пори. Тому як надумаєте їхати - вважайте на туристичну сезонність. Щоправда холодно було як і тоді в лютому - вдягайтеся тепло!
4. Основним товаром у всіх центральних магазинах є сувенірна продукці - люстри, посуд, магніти, сувеніри, всякий мотлох. В основному розводняк, особливо в плані цін на кришталь. Якщо у вас комплексна екскурсія і будуть по дорозі Карлові Вари - там кришталь дешевший, ніж у центрі Праги.
5. Гроші. Крона практично рівноцінна гривні, за одну гривню давали приблизно 0,7-0,9 крони, залежно від кантора. Кантори. Окрема тема - шукайте ті, де пише NO COMISION - все дуже хитро, в таких ви купите нормально (але всеодно раджу перепитувати), в решті - сплатите від 28 до 35% податку. Не оподатковуютсья лише операції на понад 1000 у.о.. Безкомісійні кантори, щоправда, виглядають трошки насторожуюче - це або маленькі будки в магазинах, бо просто віконечка. Другі ж - зазвичай при банках а бо в гарних офісах. Але боятися не варто. Чек вам дадуть і там, і там. Міняти що долари, що євро, однаково, курс як і в нас. А от ціни... Ціни не надто малі. Впринципі на все. Але про це згодом.
6. В центральній частині багато кнайп. З трохи завищеними цінами.  В багатьох пропонують локальну кухню, біля багатьох ми бачилит отаку картину - в час вечері можн замовити страви з "пилу-жару".
Про нашу вечерю напишу трошки згодом. Ми вирішили поки Маруся в гуморі подивитися місто. Заблудитися, якщо ти був в Празі хоч раз важко. Діма деякий період взагалі там жив, тому ми були спокійні.
7. Нічне місто красиве. Не видно вад і недоліків - свято всюди. І ми вкотре втішился ергорюкзаку - з візочком там нема чого робити - і натовп, і бркуівка, і вузькі тротуари їм абсолютно не сприяють. Носили малу по черзі - бо вона вже важкенька. Трохи фото - гарно там, прямо як у нас у Львові)))))
Ми дійшли до Staroměstské náměstí (простими словами - ринкової площі) з найвідомішим празькими будівлями -Kostel Matky Boží před Týnem (костелом Марії "перед тином") з казковими готичними шпилями, відомим Staroměstský orloj - годинником з міні-виставою на фасаді ратуші, кольоровими будиночками і святковим різдвяним містечком навкого пам'ятника Яну Гусу.
А от і центральна ялинка міста - чимось подібан до берлінської - проста собі ялинка з вогниками, якась така домашня, без неясних декорів і дочіпляних гілок. Навколо - вирує святковий ярмарок, і ті ж таки натовпи туристів.
8. Святкова ярмарка - правцтично як і у всіх інших містах - щедрий асортимент китайського барахла, де не де є поодинокі типові місцеві сувеніри, в решті - як і всюди. Розрахуватися практично всюди можна як кронами, так і євро в т.ч. монетками.
9. Поміж вогннями - різдвяна шопка. Своєрідна. Але основна маса туристів зацікавлена їдлом і панорамою з вежі ратуші...
10. Маруся була на диво двіжова - не вреднічала, не капризувала, зацікавлено роздивлялася по сторонах, а ми  - рушили в сторону відомого Карлового мосту, аби повечеряти вже по той бік Влтави.
На одній з найдорожчих вулиць Праги все тоне у вогняк, вітрини магазинів наввипередки хваляться новорічним оформленням та своїми ідеями..
11. Карлів міст - ще одна візитка чеської столиці. Зажди людне місце, найпопулярніша картинка для магнітів та листівок, вітряне, але з гарними видами.  І чергами до песика, якого всі труть аби збулося бажання. Цього разу я навіть не намагалася до нього прорватися - певне зрозуміла, що для того, аби бажане збулося треба як мінімум підняти свій зад і включити мізки, само по собі ще нічого не сталося. А якщо й сталося - то точно не по волі песика:)

Нічне місто справді заворожує. І відморожує - довго на мості в таку пору не погуляєш...
По іншу сторону Влтави - ті ж сувенірні, ті ж туристи, ті ж кнайпи. Власне там ми почали шукати місцину для вечері.
Ближче до Карлового мосту будьте готові викласти за салат 150-200 крон, і 200-250 за основну страву. Напої в середньому 80-100 крон (маю на увазі 0,5 пива - чеського).
Ми ж проходимо далі, оскільки навтіь попри такі ціни місць немає - свято воно і в Празі свято...
12. Їжа. На вечерю ми попали в один доволі такий атмосферний заклад, на Нерудській вулиці. "У чорта" (названий так тому, що поруч тече (чи колись текла?) річка Чертовка) - типова чеська ресторація з симпатичним, хоч і трохи моторошним інтер'єром, немалими (що логічно в цім районі міста) цінами, смачною кухнею і одним реально неприємним моментом - відсутністю терміналу))) Якщо у Польщі карткою можна розрахуватися в 99% закладів (від буфету до туалету), то в Празі картками практично ніде не скористатися...І нам про це не сказали. От сіли ми, замовили, і  я вирішила запитати ( бо я мала гроші на картці, і щоб не міняти долари ми вирішили, що я розрахуюся, а ми собі порахуємося вдома злотими). Ну ви зрозуміли - поки готували мою вечерю я шукала кантор. Без комісії. І я його знайшла. Зробивши "круг почьота" я знайшла його неподалік, на рецепції якогось хостелу - справа в тім, що то було вже по восьмій вечора і всі такі обмінники вже не працювали.
Але тепер до хорошого. Діма з Олею брали по порції гуляшу(чи борщу? я забула вжеюю) в хлібі, ціна прблизно 80 крон за порцію, і картоплю фрі до пива - ціну не пам'ятаю, я їла качку з кнедликами, а чоловік - кроля з драниками (таке як наші деруни). Моя качка коштувала 180, кріль і деруни - 150+60 крон. Пиво в районі 45 за 0,5. Нюанс - відразу принесли кілька різних видів хлібчика з намазками. В більшості закладів це є нормальний комплімент від закладу. тут же - його порахували в чек, 2х20 крон. Ніби дрібниця, але чому тоді не запитали чи приносити? Взагалі в закладі було людно, всі приходили по вечеряти, позаду сиділи три китаянки(японки?китайки???) і англійською хвалили рульку з капустою та печеними овочами.
Звісно, що я пила улюбленого темного "Козела". Як виявилося, його мені в чек не порахували (60 крон, себто навіть враховуючи їхній хлібокомплімент вони програли 20 крн), але я вже то зрозуміла як ми йшли до авто і я рахувала скільки витратилося.
Але це все нюанси, бо все було смачно. Зразу скажу, що заклад вартий уваги, і хоч страви готували відносно довго, смак того вартий - все свіженьке, щойно з вогню. Звісно, ресорація не підійде для романтичної вечері, а от для невеликих компаній - саме враз. Головне не напиватися до чортиків..
Оскільки заклад там не перший рік, багато цікавинок в інтер'єрі вже мають свою історію - старі картини і картинки, дрібні елементи декорів і гобеленові скатертини створюють щось подібне до затишку (оча в такому місці "затишок" - то якось несумісно. Ще й при вході великий чортяка в людський зріст...)
Порція кролика з розмарином - знаєте, воно того варте. По замовчуванню додатком практично до всіх страв іде тушкована червонокачання капуста. Порція реально на двох. Марусі кріль сподобався. Я не прихльник жування їжі для дітей, але поскільки блендер з собою не вожу, то доводилося виходити з положення. Їй сподобалося - не сухе, в міру соковите печене мняско буле майже таке, як готують в мене вдома - хто не в курсі, в Здолбунові колись жило багато переселенців з Чехії, а отже місцева кухня таки зазнала впливу, тому підливи і тушковані в сметані чи васному соці різновида м'яса - то мені знайома тема)) А от деруни і ліпші їла..
Моя качка. Теж  з червоною капустою і вже однозначною фішкою чеської гастрономії - паровими кнедликами. Ніжна. Пахла прянощами, кнедлики чудово пасували до "знищення" підливи :) Фото не дуже, бо світло було дуже печальне, а спалах тягати за собою в такій поїздці з малою поперед себе не надто зручно... Порція чимала, Маруся оцінила.
Сиділа мала на руках, бо ясно, що кріселка в них не було, але ми сиділи за круглим столом біля шинквасу і місця нам вистачало. Розрахувавшись побажали чортякам надобраніч і пішли в сторону автівки, подумки молячись до всіх святих, чиї скульптури стоять на Карловому мості, аби наше авто не забрали поліцаї...
13. Дорогою до авто натовпу стало менше, та все ж достатньо. По можливості рекомендую покататися на прогулянковому кораблику по Влтаві - це красиво, але в холодну пору року не дуже комфортно - оскільки вийшовши на палубу відчуватиметсья сирість від води і холод, а от в ліку - саме враз (мій чоловік був у Празі якраз у серпні, то враження дуже позитивні. Єдине, не можу сказати, яка вартісь зараз актуальна, але досвід подібних водних прогулянок показує, що на місці завжди дешевше, ніж в турагенстві.
Вражаючі архітектурні ансамблі і собор святого Віта чекали на нас вже зранку...
Повертаючись до авто нас дуже вразила кількість "зазивал" до місцевих кабаре (вони ж борделі) - хто не в курсі, Прага - негласна столицяч порноіндустрії та еротики в Європі. Хоч і чули ви про німецькі фільми ХХХ, та все ж основна їх маса продукується їх саме тут. Так от, цих зазивал дуууже багато, часом ваони кучукуються, і виглядає це зі сторони так своєрідно, і навіть страшнувато - якщо ви зразу не помітите розшиті стразами пальта)))
14. Квартирка з AirBNB - як я вже й казала, симпатична і мінімалістична, господарі жиуть в тому ж будинку поверхом вище, казала звертатися якби щось сталосяю Але ми були трохи змучені, з враженням від міста, тому після вечірнього душу просто позаинали...
15. Ранок 2го січна почався з того, що ми поснідали скупившись в місцевому маркеті, зібралися і поїхали в сторону Градчан - улюбленого туристчного місця. Цього разу припаркувалися там, де було місце - не впевнена чи то був паркінг, але та мже були автівки, але оскільки це був вихідний самі розумієте, що з місцем було туго. Зауважили, що їздить багато ретро-автівок - з оглядовими екскурсіями.
По дорозі до собору Віта та палацу ми просто розглядалися і фотографувалися.
Як я вже й казала, декори по місту щедрі - прості, але милі. Багато ялинок, але погода не зовсім зимова((
16. Майже всюди продають "трдельнікі" (або ж "Трдло") - традиційні чеські ласощі, які готують на Новий рік, Різдво, весілля, церковні свята, дають на щастя породіллям і маленьким дітям під час Водохреща. Справжнє чеське різдвяне печиво печуть на відкритому вогні, намотуючи тісто на великі металеві рожна. Ціни чомусь різна, але практично всюди - на вагу, тобто зазначена ціна 60 крон - це за 100  грамів випічки, а затягнути може і 200, і 300... Запивати пропонуют переважно грогом.
17. А от і наша ціль - собор святого Віта, неймовірно монументальний і витончений шедвр готичної і неоготичної архітектури, він же усипальниця королів Богемії та місце зберівгання королівських регалій. Вхід як таковий - безкоштовний, але вхід у вівтарну частину, де власне стоять срібні гробниці  і різні коштовні штуки. Я то вже бачила, та й не тільки я, тому ми просто вистояли чималу чергу, аби потрапити в середину, зробити фото і йти далі. Черга, доречі, йде швидко. Скажу одне - це місце яке вартує побачити, це як Сагарда Фамілія в Брселоні, палац дожів у Венеції, чи вежа в Пізі. Це вражаюче. І головне - скільки років будівлі! п.с.хто не в курсі -  у війну Прага здалася німцям без бою, що врятувало усі історичні пам'ятки і старовинні будівлі.
18. На площі позаду собору - ще один невелдичкий ярмарок та магазинчики. Сюдою ж можна пройти до мурів, звідки відкривається гарна панорама на місто, а також пройти до музею ляльок.
19. В святкову пору чудовими сувенірами стануть новорічні іграшки - недешеві, але гарні, з тонкого скла. Я таки купила, три штуки - вибирала з дешевших, тому в гривнях за три цяцьки віддала 340 грн (розраховувалася з картки).
Оці були по 250-350 крон за штуку...
20. Ну і власне музей іграшок, в який я планую потрапити наступного разу. Поруч - толком незрозумілий мені пам'ятник золотому пісюну - інакше не скажеш, і труть йому всі те місце - певне як потерти то енурезу не буде, чи що... Бо труть і хлопи, і баби)))
А от і вид на місто. І знову мені все в тумані - я ж надіялася на морозну погоду і ідеальну видимість(( Минула поїздка була з аналогічним видом - може це доля? В Кракові, між іншим, завжди було сонячно, незалежно від пори року.
Йдемо назад - бо ще хочемо десь пообідати. Вирішили, що це буде китайський ресторан - не повірите, але їх у Празі дуууже багато, щоправда практично в жодному ви не розрахуєтеся карткою, тому пам'ятайте, що готівку тут мати - то мастхев...
 
По дорозі назад ще трохи пофотографувалися, подивилися і пішли до машини.
21. Китайський ресторанчик ми таки знайшли -  в центральній частині теж кілька бачили, але нас ще цікавила змога паркування. Отож, такого плану ресторани зазвичай відносно дешеві (порція з гарніром (по замовчуванню це рис) коштує 70-110 крон, залежно від того що ви хочете. Ось це приміром - Оліна качка, вона була 95 чи 100 крон.
Це - курка в хрусткій паніровці для мого чоловіка - 80 крон..
Це моє щось - шматочки курки з певерицями і овочами за 85.
Діма мав курку з шматочками ананасу в солодкавому соусі. Ну і найбілье не пощастило мені - рава в тім, що в таких закладах зазвичай замовляють по картинці - є меню на 100-120 страв, ви по картинці обираєте і показуєте що хочете, оскільки китайці-власники не володіют ні англійською, ні українською, ні польською, ні німецькою, і навіть не російською. Китайська і чеська. Але мова жестів міжнародна, тому не переживайте, голодні не будете. Так от, в мене ця підлива була надзвичайно солона, бо була на основі соєвого соусу. Хоча в цілому смачно.
Ще ми брали на чотирьох два салати - якщо це так можна назвати. Пекінська капуста,трохи моркви, трохи помідора і огірка. Заправлено чимось неясним - не то рідкий майонез, не то якийсь оцет. А от рис в основних стравах класний - вони його готують у своїх спеціальних рисоварках-пароварках.
Щодо напоїв - краще брати в пляшках - кола в них розливна. Практично без газу. Мінералка і пиво пляшкове, але ми зауважили що не лише в кафе, а й взагалі всюди напої в Празі дорогі. Щодо інтер'єру - китайський-китайський, хоч і виглядає дешево, але на стінах було пару вартісних картин вишитих шовком. Доречі, практично всюди можна курити. Ми вже від того відвикли. Коли ми вже збиралия до виходу - прийшло багато відвідувачів, судячи з усього тули багато з них стабільно ходить обідати, і багато хто закурив. Добре, що ми вже йшли...
Повертачись додому ми ще хотіли десь зупинитися повечеряти, але якось так вийшло, що ми не зогледілися як вже були на території Польщі... Доречі, після сірої Чехії Польща зустріла нас спершу дрібним снігом, а з поверненянм до Вроцлава таким нормальним снігом - нападало його чимало! 
Коли ми поверталися, то на одній з польських заправок зупинилися, аби сходити в туалет, бо треба було поміняти Марусі памперс. Так от, втуалеті для людей з особливими потребами завжди більше місця. Там же є пеленальний столик, тому ми там помили Марусі дупцю в умивальнику (а він там такий, що мити дитину зручно, є паперові рушнички), при потребі дають "памперс". І все це безкоштовно. Тому з дитино проблем не було.
По приїзду ми повечеряли, порахували нашу поїздку (власне поділили вартість бензину - Діма заправився приблизно на 350 злотих), склали свої речі і пішли спати. Автобус додому мали 3го січня о 20.00, а отже мали ще цілий день у Вроцлаві, і що ми робили і де були - в наступному, останньому дописі про нашу поїздку :)

1 коментар:

  1. Захопливо)) Я була в Празі на Новий рік, коли зустрічали 2015, і ось тепер теж тільки приїхала звідти - все-таки, це магічне місто!

    ВідповістиВидалити