About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

15 лютого 2016 р.

Як ми з Марусею подорожували. Частина 2. Вроцлав

Отож, продовжую оповідь про нашу мандрівку. До Вроцлава ми приїхали в понеділок, 28 грудня, десь в півдев'ята вечора. Дорога пройшла впринципі нормально, не рахуючи затерплого лівого полупопія. Маруся була сонна, тож коли ми пересіли до Діми в машину вона продовжувала дрімати на мені в ерго. Забравши по дорозі Олю ми поїхали в рійон Krzyki, де власне і була наша домівка на наступні кілка днів.
Тому про питання житла у Вроцлаві я навряд чи щось підкажу - наші друзі винаймають симпатичну квартирку з двома невеличикими спальнями та кухнею-студією у спокійному районі Вроцлава, відносно не далеко від центру, тож одна з кімнат була виділена нам. Марусі взагалі пощастило - очікуючи поповнення молоді батьки встигли придбати ліжечко, а отже наша доця його встигла опробувати. Спала вона в ньому дуже навіть непогано (ну щоб ви розуміли - вдома ми спимо в 90% всі разом, четверо (ще Томас:) ). Приїхавши додому ми повечеряли і пішли спати.
Вівторок (29 грудня) чоловік мусив дистанційно працювати, тож ми з Марусею погуляли з Ольою в місцевому парку, скупилися продуктами і зготували трохи на ближчий час. Ціни в супермаркеті як у нас, деякі продукти дешевше, основна маса продуктів кращої якості, ніж у нас. Якщо дивитися з точки зору витрат - вдома ми потратилися б так само. В магазинах більше овочів по доступних цінах (маю на увазі свіжих для салатів), ширший вибір сирів, але сумно з цукерками - перше, що сказав Діма на питання, що провезти зі Львова - привезіть "рошенівських" цукерок.. Тобто зазначу, що якщо буде можливість харчуватися вдома - то витрати на продукти будуть аналогічні до львівських. Дитяче харчування представлене як відомими у нас марками, так і суто польськими. Памперси купляли там, по ціні дешевші ніж у нас, але не набагато.
 Ввечері всі разом поїхали оглядати старе місто. Діма працює в центрі, то від Галереї Домініканської і почалася наша прогулянка.
 Як я вже й казала, ми жили в районі Krzyki, в кольоровому будинку серед інших кольорових будиночків кварталу,до центру добратися доволі просто і , впринципі, недалеко, проїзд в транспорті - 3 злотих з особи, зручно брати півгодинні білетики в ту ж ціну і пересідати - в нашому випадку з автобуса на трамвай. Практично весь транспорт обладнаний автоматичними "білетерами", де ви можете придбати квиток за допомогою банківської картки, що зручно, хоча знімало злоті по не зовсім вигідному курсу. З квитками все строго, хоч контролю жодного разу не бачили, та всі сумлінно купують квитки. Знаючи суму штрафу (повірте, чималу...), ми теж завжди їздили з білетиками. Лампочок трохи було, але вцілому не надто святково, та й ярмарки ми не застали, а знаєте чому?
Тому що нас от тут чекав попандос - різдвяне містечко з ярмарками і будиночками, оленями та гномами... розібрали 23 грудня, натомість почали монтувати грандіозну сцену до новорічного концерту.. Була хіба ялинка.
 В цілому в місті ялинок мало. Вроцлав гарний, але новорічного духу не відчувалося... Хіба окремі вітрини нагадували, що то ще буде Sylwestra. То трохи засмутило. А от порадувало, що на зупинках громадського транспорту є фрішний вайфай.
30 січня ми приділили денній прогулянці містом та походу в одну цікаву місцину. Огляд міста почався з прощі Домініканської, де ми власне виходили з транспорту.  На цій же зупинці можна пересісти на інші напрямки.
Праворуч - один з костелів Вроцлава. Падає у вічі схожість всіх вроцлавських храмів - не варто забувати, що коитсь місто було німецьким, тому часом є відчуття що ти у  Мюнхені чи Бремені, але аж ніяк не в Польщі. Далі трохи фото по мірі того, як ми рухалися до ринкової площі.
Ага, забула сказати - по цілому місту, як старій частині, такі  спальних районах мешкають отакі маленькі гноми. Можна їх шукати довго і безкінечно, всіх ви навряд чи знайдете. Ми і десятка не знайши..
Не залишались непоміченими відреставровані будинки. І не лише фасади, що виходять на центральну площу - відреставрованими були навіть ті, які виходили у двір, а то навіть і на смітники. Поруч з свіжопомальованими нормально вживаютсья і старі будівлі. На відміну від Львова центр не кишить кнайпами, багато перших поверхів житлові, а отже центр не для туристів, а живе своїм звичним вроцлавським життям.
Оце був вид "ззаду", а оце - спереду. Не впевнена чи попала саме на ті будинки - фотографувала по колу, але як вибрала знімок - то засумнівалася, але ніби то ті самі будівлі:)
Таке от марципанове містечко. На вигляд солодко і мімімішно, а в реалі - скажений вітер в писок, псячий холод і сильні протяги, попри те, що на інших вуличках було затишно.
Як я й казала, інтер'єри храмів на 80% подібні, якщо не звертати увагу на ікону над вівтарем та поодинокі оздоби - видасться, що всі однакові.  Але оскільки ми були в період свят - в кожному храмі була шопка, і всюди вони були різні. Оця однозначно була зебест)))
Повз цього нудиста ми пішли до води. А там  - взагалі холодрига, хоч по фото і не скажеш...
Тому ми пішли грітися і обідати, аби продовжити збирати враження того дня. Обідали в центрі, в кафе за принципом буфету, де все в одну ціну - дужу зручно з малою, бо взяла і їй, і собі різного. Що цікаво, обід на двох (це і м'ясо, і різних гарнірів потрошку, і рибка, і салат, себто дві такі чималі тарілки достатні щоб наїстися) обійшлися в 21 злотий, а два чаї - в 13. Взагалі напої по ціні виходять недешеві, а якість - посередня, в даному випадку - це пакетований чай з лимоном (чомусь чайничків не зустрічали, лише індивідуально запаковані пакетики...). По дорозі ще трохи всякого порозглядали.
Ще на хвильку повернуся до Марусі. Мала виробила свій графік - через різницю в часі вона вирішила засинати в 22.30-23.00 по польському часу, а от прокидалася як і вдома, о дев'ятій ранку, і першим ділом лізла до Бріджит, яка миттю ховалася під ліжко у спальні :)
Сніданок, збори, туалети, і перед одинадцятою ми виходили з дому - аби першу частини прогулянки мала спала. Спала вона звісна річ на мені, в ерго. Візочок ми не брали, по перше, бо в нас він громіздкий, по друге - він би уповільнював і наш рух, і переїзди, і відвідини цікавих місць, а по третє - так Маруся завжди мала тепле молочко під носом, не просилася на руки і нам було так тепло і комфортно:)
Засинала вона в автобусі, тому ми мали годину-півтори на прогулянки і фотографвання. І тут почався жестячок - температура повітря стала нижча, а вітер дужчий, тому ми постійно намагалися десь зайти - в центрі Вроцлава багато старовинних храмів, тому в нас був такий собі квест-розглядання різдвяних шопок.
 По обіді ми вже галопом гнали в Африкарій. Реально класна штука. Тобто так: є у Вроцлаві зоопарк (їхати трамваєм до зупинки Hala Stulecia, вийти і перейти дорогу), а там - є величезний павільйон де вирує справжнє життя тварин, риб і рослин - вхід 40 злотих, гардероб - 1 злотий з відвідувача, а от те, що ми мали на все про все лише годину - то дурість, бо туди треба йти на цілий день, аби ще й зоопарк оглянути ( я встигла побачити хіба дупу зебри, бо вона йшла в стійбище спати, вовків, які явно не були схильні до сну, сплячих клубочками ведмедів і майже сонного тюленя). Тож свої 11 місяців Маруся зустріла в захваті від величезних риб, бегемотів і інших цікавин. Скажу одне - там можна знімати відео вічно
В двох словах - заходиш в павільйон, бачиш поверхню води, не розумієш гумору. А потім слідуєш вказівниками, спускаєшся вниз, йдеш паралельно гігантським акваріумам і насолоджуєшся виглядом. А в скляному тунелі взагалі складається враження, що ти у воді. Мов гігантські птахи плавають скати, акули, величезні черепахи, метаються риби, поволі снують якісь незрозумілі рибоподібні і мурени, а ще - поволі жують сіно бегемоти, так само неспішно на них дрімають, час від часу какаючи собі під лапи, білі пташки.
Клімат теж африканський. Аромат...Емммм... ніби щойно гною накидали на город)))) Марусі запашок не сподобався, то ми пішли далі.
Оця риба явно щось хотіла нам донести своїм німим ротом. На вигляд це водночас кумедно і якось стрьомно - вона так дивиться в очі і плямкає, плямкає...Уууу...
Мурени. Мені якісь противні....
Крокодили певне були ситі і збиралися спати.
Оцей певне й дрімав вже...
Ще всяких мешканців вам покажу, які далися сфотографуватися, бо були повільніші від своїх сородичів.
А це навіть що.. Шкода мені такої звірушки...
На виході-вході - магазин. Оце було єдине щастя  в  тім, що ще немає отого "купиииии", бо ціни там немалі, а маса дітей яка скиглить батькам про покупку чергової тваринки чимала...
Взагалі там було ще багато інших тварин, тюлені, моржі, пінгвіни, всякі різні рибки, сусліки, качечки, але вони були менш фотогенічні)))
А це не брудний об'єктив, це пташечки)))
Вони гуртувалися на ночівлю на деревах в зоопарку.
 Ввечері ми поїхали в торговий центр Magnolia park  аби скупитися в тамтешньому "Tesco" і повечеряти в KFC. От тут вже нарешті ялинок було стільки, що на весь центр Вроцлава вистачило б... Вони і стояли, і висіли...
В Польщі, доречі, все дуже чітко з вихідними - на час нашої поїздки припали новорічні свята, тому 31го грудня майже нічого не працювало, а те, що працювало - працювало до обіду. 1 січня практично все зачинене.  На католицьке Водохреще 6 січня теж супермаркети зачинені.
Оскільки ми були доволі пізно, то з парковкою проблем не було, а виходили ми вже коли все було зачинене - зате Марусю пофотографували біля дитячого палацу - я зазвичай такого не люблю, але коли ніхто не бачить - то можна)))).
 А ще - цілий льодовий палац для дітей, де можна було сфотографуватися, тож фото з нагоди 11 місяців ( у інстаграмі це хештег #першийрікмарусі чи #подіяумарії) було зроблено саме там.
Ну і тут 47 тижнів малій, чому вона несказанно рада))
Ввечері Марусю чогось пробило на "погуляти" і вона міцно вчепившись в Оліну руку намотувала кола по вітальні, що трохи нервувало Бріджит, яка ще, здається, не усвідомлювала, що Маруся то поїде додому, а зовсім скоро у неї з'явиться своя дівчинка:)
31 грудня після стандартних процедур і  продовження намотування кругів по кухні-вітальні ми поїхали гуляти на Тумський острів - вітер в писок, вогкість і морозність водночас, але перевага - майже немає туристів. Гадаю, весною і влітку тут чарівно. Про острів читайте за посиланням або у вікіпедії, я просто покажу фото.
Ця будівля мені чомусь Чернівецький університет  нагадала...А взагалі все в чудовому стані, там можна гуляти і роздивлятися довго - ми ж пробіглися галопом, бо було холодно. Що вразило - так це відсутність туристів, хоч місто дуже красиве, та й розташоване так, що спокійно могло бути включене в туристичні маршрути наших турагенцій... Хоча, можливо справді не сезон.
Доречі, з островів близенько до тої ж таки Домініканської площі, звідки ми і починали дивитися місто. Єдине, що трохи ріже очі - це забудова радянського періоду, яка межує з чудовою архітектурою минулих століть...
А  це власне інтер'єр храму, про який я писала з самого початку. І його відображення  - чомусь нагадалося як відображається Віденський собор святого Штефана у такій же сучасній будівлі зі скляними стінами.
Повернувшись додому - ми трошки відпочили і приготували вечерю. Новий рік ми зустрічали з свинним рулетом з чорносливом, салатом і тортом. Вирішили дуже не випєндрюватися і не наїдатися наніч. Не вийшло . Ну да - купити 2 кг м'яса на чотирьох, це ж тре було придумати.....
Маруся спершу збиралася спати,а потім передумала, і тусувалася в піжамці. Доречі, ми брали з собою лише дві іграшки - телефончик і оце музичне яйце. Іграшки в подорожі треба, але компактні і такі, що їх дитина любить. Ми не прогадали.
Я не могла не спекти тортик - коржі на кориці, сирний крем з грушами і бананом. Не надто красивий, але дуже навіть добрий на смак)))
Тож на сам новий рік ми були вдома, Маруся зустріла Новий рік по укр.часу і таки вирубилася, ми ж зустріли і польський, подивилися салюти (їх було до холєри багато, але мала спала як пожежник, хоч бамкало огого), сьорбнули шампанського і пішли спати, бо зранку 1го січня нас чекала дорога... Було якось сумно, що нема снігу, а з іншого боку - добре, бо їхати неблизько, і в подорожі на авто чиста дорога безпечніша.
Отож, в наступому дописі буде про те, куди ми потрапили в новому році)))

3 коментарі:

  1. Надя , дякую за цікаву розповідь і чудові фото ! Чекаємо продовження ) ) )

    ВідповістиВидалити
  2. Клас! Дуже хочу там побувати. Одне з найгарніших міст Польщі. В мене донька вчиться у Вроцлаві, то ж заочно з ним знайома, але ще не була. Дякую за цікаву віртуальну подорож :)

    ВідповістиВидалити