About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

9 березня 2015 р.

Стамбул. Враження одного дня. Частина 2

Нарешті, нарешті я вдома! І нарешті дописала пост про Стамбул (хто пам'ятає - в жовтні я ділилася враженнями з першої поїздки до цього міста). Вдруге мені вдалося там побувати в кінці вересня і, мушу зізнатися, місто виявилося зовсім іншим. Може я повторюся, але Стамбул і південні курортна Туреччина то дві зовсім інші виміри, з зовсім різними людьми, тому обов'язково треба побувати і там, і там, щоб сказати, що "я був/була в Туреччині". Так от, в цілому все без змін, але дам ще кілька порад тим, хто хочу побувати в цьому місті.
Як і вперше, ми їздили туди з Болгарії, на один день. Якщо ви їдете вперше - дводенна поїздка вам нідочого. Беріть одноденну, а наступного разу - дводенну. Пояснюю. Вперше - то як розвідка. Приїхавши в Стамбул вдруге - я чулася набагато вільніше, знала що-де-як-куди, до того ж мала певні плани які вдалося реалізувати. 
Взагалі, осінь в Стамбулі - чудова пора для відвідин міста. Тепла погода, не палюче сонце, малоймовірні дощі - все це сприяє гарним прогулянкам. Оскільки фото багато, текст буде в вигляді порад і вражень:)
1. Якщо ви їдете в одноденну поїзду з болгарських пляжних курортів - купуйте лише проїзд і оглядову екскурсію. Кожен готель дає ланч-бокси (кілька канапок, шоколадка, яблука - найпоширеніший набір), тому сніданок ви матимете, а пообідати є багато інших цікавіших варіантів, які зекономлять ваш час. Оскільки дорога займає ніч і в місто потрапляєте в районі 6ї ранку, мені особисто, їсти взагалі не хотілося. 
Тому, якщо боїтеся бути голодними, вкиньте до сумки снеків чи печива. Тож поки група снідала стандартним "шведським столом" - ми випили по чаю (до речі смачний, бо має зовсім іншу технологію приготування ніж в нас) і заточили по канапці в холі готелю. Оскільки сніданок коштував орієнтовно 10 баксів з особи - ми вже мали резерв на подальше втілення планів.
Як я казала в попередньому пості, готелі закріплені за такими поїздками - зазвичай в самому центрі міста, близько до пам'яток і цікавих місць.
Повертаючись до обіду - ви втрачаєте багато часу, адже оглядова екскурсія закінчується в центрі, потім вас везуть в готель, годину обід і потім вертатися назад на факультативи. З урахуванням заторів - дві години часу ви профукали. Факультативи зазвичай мають космічні накрутки, а все те ж ви можете побачити самі. Ну і обід орієнтовно 15-20 доларів з особи. Повірте, за такі гроші ви пообідаєте набагато цікавіше ніж на тому ж таки "шведському столі", який є в кожному готелі. І взагалі, як ви десь їдете - не пропускайте нагоди спробувати місцеву їжу і напої!
 2. Стандартно у такі поїздки входить оглядова екскурсія в Султанахмет, воно ж Блакитна Мечеть, відвідини іподрому (місця, де він колись був), ще з вікна автобуса розкажуть що  і коли збудоване та й все - лишайтеся того ровера автобуса і йдіть досліджувати місто.
 Паралельно з нами була величезна група з Індонезії, всі в однакових футболках, добре, що не такі шумні як китайці чи індуси!
 Врахуйте, що ви їдете в мусульманську країну, тому найкращим одягом буде або довга спідниця і футболка, або штанці і футболка. І краще взяти з собою пару шкарпеток, аби не ходити босоніж в мечеті - хто зна, хто і з чим там ходив перед вами...
 По внутрішньому дворику мечеті розгулюють коти. Здається, цього чорного я бачила і минулого разу:)
Навпроти - Софія, я там була минулого разу, ще раз іти не бачила змісту. Але в осінньому світлі все виглядало по іншому.
Так так, це не помилка, біля храму цвіли каштани. В вересні. Далі - іподром з відомим єгипетським обеліском. Бабине літо і індійські баби. Гармонійно:)

 А ще цуцики.. Добрі, і схоже, що не голодні.
 В місті навіть в десятій ранку людно. Туристи різного віку, і це додає колориту...
 Дехто стомлений навіть в таку ранню пору...
 А дехто - працює на повну, і навіть має перших клієнтів, з тієї ж таки Індонезії.
 Якщо гід не полінується - покаже "пуп землі", місце від якого Турки відраховували відстань до інших країн (де цегельний стовп на фото).
3. В більшості випадків далі вас везуть подивитися на Босфор... і переконатися, що його треба дивитися зовсім інакше:) Знову ж таки, гід називатиме ціну 25 євро з людини (пр реальній вартості 10 баксів за двох, але про то згодом).
 Знаю, знаю, що круглий писок, а який ви очікували побачити на 23му тижні вагітності:)? Так, наша мацьопа побувала в Стамбулі двічі, правда вона ще про це не здогадується:)
 Це я когось фотографувала... В це місце везуть групи тільки тому, що є де припаркувати автобус. Так несправедливо...
 Єдине, побачили таку милу картинку - дядько ловить рибу для кота. Просто так. Якщо кіт не хоче їсти - він її кидає назад у воду...
 Далі вас потащать на шкіряну фабрику. Це гаяння часу, від якого вам не вдасться "поморозитися"...
 4. З обіду ми таки отримали вій фрі тайм. І ще раз пішли в Цистерну базиліку, бо мама там ще не була. цього разу я таки побачила "пітніючу (або ж плачучу) колону" - минулий раз було неї було дуже людно... Ніхто не знає, чому саме на ній утворюється стільки конденсату і чому вона має візерунки...
 5. Звідти вздовж трамвайної колії ( про трамвай, який ходить в Стамбулі я писала в минулому дописі) ми пішли до палацу Топ Капі (всередині знов не побували, бо то треба окремий день), подивилися ззовні, а потім пішли до парку поруч.
 А потім, на тому ж трамваї ми поїхали на "морвокзал", звідки успішно  і за значно меншою ціною (10 доларів з особи) взяли квитки на катер і попливли у двогодинну прогулянку Босфором.
 6. Босфор - це круто, але - навіть в спеку беріть куртку чи светра на водну прогулянку - сильний вітер доволі холодний, а Босфор не таки маленький і затишний, як то здається на перший погляд!
Білети можна купити при посадці. Увага! В центрі працюють шарлатани і аферисти, як і в ліпшому випадку продадуть квитки втридорога, а в гіршому - просто намахають... Тому спершу квиток, а тоді гроші.
 На кораблику тримайтеся лівої сторони, адже так вам буде краше оглядади. Я сіла по правому борту і дивилася на все через голови пасажирів...
 Склалося враження, що турки катаються на таких корабликах просто для того аби потриндіти, поїсти, подихати морським повітрям. Лише 10% пасажирів фотографувало і слухало оголошення по гучномовцю щодо будівель, які ми минали.
За дві годин прогулянки я встигла з'їсти парочку канапок, яблучко і шоколадку, поспілкуватися з дамочкою з Іспанії, яка прилетіла на десятиденні оглядини міста, трохи пофоткати побачене.
 А це - красиві палаци султанів, навпроти яких - особняки стамбульських чиновників і просто багатих людей. Це типу дуже елітний район з дуууже дорогою вартістю нерухомості (не знають вони цін на "хатинки" депутатів під Києвом та квартири в центрі Львова...). Особнячки є гарні і сучасні, а є старі  і в не дуже гарному стані - ознака того, що хтось просто не назбирав $$$ аби їх викупити. Є й пусті діляночки, або зі зруйнованими будівлями.
Є будинки які межують зі старими мурами, або є являються пам'ятками архітектури.
Взагалі, картинка з Босфору - багатогранна..
Ближче до причалу поруч з такими будинками розташовані рибні ресторани. Штин від риби неймовірний... А ще вітер в писок і багато чайок. Як на мене, то не надто романтично, хоч і риба щойно виловлена... Звідти видно і Єгипетський ринок та мечеть поруч.
 7. Відвідайте ринок. Я там була, фото є в минулому пості, тому не дублюватиму, за 3 місяці там ніц не змінилося.
 8. Прогуляйтеся до центру вздовж трамвайної колії - то не так далеко як здаєтсья, а по дорозі можна заглядати в магазинчики. А ще - обов'язково спробуйте стамбульську кукурудзу (ван доляр), каштани - не варто, бо то рідкісна кака-бяка (вони смажать прості каштани, а не солодкі), випийте місцевої кави (в них навіть лате не таке як у нас, а по ціні - як у нас), купіть якоїсь єрунди на сувеніри і не забувайте торгуватися!
 9. Можна було сходити на якийсь кебаб чи щось інше, але ми пішли в кондитерську. Ціни - як у Львові, порції - величезні, чай смачний. Взагалі, турки люблять дуууже солодкі солодощі. Особливо різні муси, галяреткоподібні десерти та різну пахлаву. МИ взяли класичний бисквіт з  полуницею. Мммммм....
 Заклад знаходиться поруч з Султанахмет та АйяСофія, в півпідвальнмоу приміщенні з дууууже смачними вітринами.
 Місцина людна, контингент найрізноманітніший. Нам дуже сподобалося, хотілось би повторити...
 Та й взагалі, місто в яке хочеться повертатися..
 10. А ще було б найліпше - якби ви мали когось знайомого, хто поводить вас. Повірте, то буде ліпше, ніж з гідом. Якби їхала втретє - то брала б тільки переїзд і шукала б когось, хто покаже місто з точки зору місцевого мешканця. А приїхати ще раз хочеться. Дуже...

3 коментарі:

  1. Надя, дякую за дуже цікаву екскурсію! Сподобалось!
    Стільки суперових фото і корисна розповідь.
    Як відносились в кафе до того, що Ти так пристально фотографувала їх солодощі? Справді, порції - мега :-)

    ВідповістиВидалити
  2. Після Ваших фоточок ще більше літа захотілося)) А смачненького скільки всього!мммммм)
    З задоволенням підписалася на Ваш блог, вже бачу що буде мені шо почитати))
    Радітиму новим знайомствам
    http://vitalinasworld.blogspot.com/

    ВідповістиВидалити