About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

30 липня 2014 р.

Карпатський вікенд

Інколи, для того аби побачити щось нове чи просто забуте старе і зробити кілька фото не обов'язково десь далеко їхати чи летіти, можна просто придбати білети на потяг, протягом чотирьох годин милуватися  карпатськими краєвидами і в результаті потрапити до старовинного замку, який заховався поміж столітніх дерев.
Словом, не так давно випала нагода відпочити від Львова на мальовничому Закарпатті. Добратися до цієї місцини можна будь-яким  потягом який їду на Мукачево та має зупинку "Карпати" (в даному випадку це був потяг "Одеса-Ужгород"), або ж будь-чим що їде до Сваляви і вже звідти маршруткою за 3 грн.
Вся цінність даної місцини - старовинний мисливський палац графа Шенборна, якому понад сто років. Зараз там розміщено санаторій, в самому ж замку є  кімнати відвідувачів (прочинені вікна кімнат на фото якраз і є "номери". 
 Ну я  б там не хотіла жити то точно - дається в знаки вогкість в понад столітньому приміщенні яке потребує ремонту та зручності. Та все ж, якщо хтось хоче цілком і повністю відчути це місце - проблем з ночівлею чи й тривалим проживанням в палаці не буде :). Але все по порядку.
Суботу розпочали з дегустації сирника з шовковицею і персиками. Доволі непоганий вийшов, але сир був засухий, тому бажаного результату я не отримала. Тому і рецепт постити не буду - над ним ще треба працювати поки він не буде 100%-во перевіреним, смачним та естетичним.
 Територія санаторію, вона ж колишній маєток графа, доволі обширна, на сьогодні поміщає кілька житлових та лікувальних корпусів. Така собі суміш романтизму і совіцького монументалізму, як то кажуть "тупо, но со вкусом".
 В парку є величезний вольєр, навіть правильніше сказати - огороджена територія де пасуться дванадцять козуль, бігають кури, гуси і качки, а ще - нишпоряться в сіні кролики. Ну і між тим всім білки - наглі попрошайки, які що попало до писка не пхатимуть. Надають перевагу фундуку та соняшниковому насінню.
На території багато цікавих  рослин - щоправда багато з того всього я навіть знаю поіменно :) Вражають старі сосни та голубі гортензії.
А ще там є такий кущ. Дивний. Це його цвіт. Хоча вживу виглядає, ніби кущ вже відцвів.
В парку також є озеро, яке за задумом архітектора мало повторювати обриси Австро-Угорської імперії. Про схожість стверджувати не можу. Наразі в озері живе багацько риби, яка не відмовляється від підгодівлі хлібом, та здоровенні салатові жаби-ропухи.
Озеро бажало б кращого... Вода доволі мутна, навіть гуси під час прогулянки не надто рвуться у воду.. Стоять собі і милуються відображенням.
От що-що, а відображення - це єдиний позитив від тієї води :)
 В замку зі свідків минулого залишилися лише бібліотека. Ну це образно сказано. Сето оригінальні підлога, камін та сходи. На сходах, між іншим, стояли скульптури левів, але вже за часів незалежності їх хтось спіонерив. Варта уваги люстра - яка уособлює дружину графа. З символічним рогами замість крил, оскільки він вважав що вона йому зраджувала і риб'ячим хвостом за спробу втопитися. Подуейкують, що якщо жінка зраджувала чоловікові чи навпаки - чоловік жінці, то над "грішником" світильник почне гойдатися...
Єдиним на мою думку плюсом місцини є наявність басейну, бо якщо сюди їхати надовго то буде нудно, принаймні молоді. Оглянути замок і парк достатньо кількох годин - це враховуючи фотографування. Гуляти по колу нудно ( не уявляю як люди тут по 18-24 дні можуть бути!).
Найбільший недолік - віддаленість від "цивілізації". Тому при довгому перебуванні варто їхати в Мукачево, Ужгород чи інші цікаві місця Закарпаття.
Але якщо ви тут ще не були - заїдьте на трішки по дорозі в мукачівський Паланок.
 п.с. Знайшли в лісі такого рогача, ніколи не думала що жук можу бути таааакий великий (майже 7 см), виглядає доволі моторошно! Зате білки - вони такі мі-мі-мішні :) і постійно їдять!
 п.с.2.На наступні вихідні після Закарпаття попали в Берестечко - пізнавально і цікаво, але про то іншим разом

14 липня 2014 р.

Чорничний день та дууже калорійний торт :)

Всім привіт. Знаю, що я тепер рідко, зате в русі з тими всіма подіями, в якому я зараз перебуваю в результаті можна буде не те що пост написати, цілу книжку. Без жодного відношення до кулінарії:) але дуже потрібну багатьом - словом, все здається дуже простим поки не відчуєш то на собі. Одне скажу: завжди зважуйте всі ЗА і ПРОТИ, і все буде гуд:)
Нині я дам рецепт тортика від якого можуть з'явитися зайві грами, а то й кілограми, тому прошу споживати аналогічні солодощі помірно і відповідально. Ми цей торт злопали оперативно. Пекла його  3 тижні тому у маленькій формі (16 см діаметр), робила 2 коржі які розрізала навпіл - якби не полінувалася то б і на три могла розрізати, але так сі стало, що пекла другий корж то мала цілу епопею, тому фактично пекла три коржі:) ну з ким не буває? Поставила в духовку і заснула. Зранку мала ідеальне активоване вугілля. Добре, що плита електрична а не газова.
Але, менше з тим. Крем я робила сметанно-сирний, хоча можете замінити масляним. Коржі - улюблені бисквітні. На Галичині це б назвали "цвібак з чорницями", я ж скажу що то просто бисквіт з добрим кремом та ягодами:)
Отож, на коржі мені знадобилося:
- 4 яйця
- 1 скялнка борошна
- 6 столових ложок цукру
На крем:
- 0.5 л. домашньої сметани
- 200 грамів жирного домашнього сиру (творогу)
- 0.5 склнки цукру
- склянка чорниць
- столова ложка лимонного соку ( витиснула з половини лимону)

Інгридієнти поділити порівну і спекти два бисквіти. Яйця збити з цукром в тугу піну, потрошку додати борошно до однорідної маси. Якщо не впевнені в результаті - додайте трішки розпушувачу. Тісто вилити в змащену масалом та посипану меленими сухарями чи борошном форму та випікати протягом 35-40 хвилин при 170 градусах. Якщо у вас є проблеми з духовкою - підлаштовуйтесь, в любому випадку коржі печуться не при надто високій температурі. гарячі коржі розрізати та дати вистигнути. В ідеалі - поклавши на сито чи решітку, аби знизу не запарювались.
Перемазую я зазвичай на наступний день, оскільки один вечір печу, інший - мажу, третій - їм :)
Для крему сметану збити міксером з цукром та лимонним соком до кремоподібного густого стану. Сир перетерти блендером, якщо ж це вам вдаватиметься погано через низьку жирність сиру - додайте вершків чи молока.
Вимішати то всьо до однорідного стану, поділити на 4 рівні частини. Ну або ж на потрібну вам кількість залежно від кількості коржів. Перед змащуванням я пропитала коржі лікером "Старий Таллін", можна взяти сироп або вермут. Ну або ж щось на ваш смак. Пнремазувала за принципом: крем-чорниці-крем. Чорниці сипала поверх і щоразу притискала, далі ще трохи крему зверху. Прокол вийшов з зовнішнім виглядом - сирний крем добрий всередину, але не назовні - в ідеалі було б гарно полити його глазуркою з білого шоколаду чи змастити сметанним кремом без вмісту сиру. Ну або ж на ваш розсуд. Добре різати гострим мокрим ножем - тоді сир має більш естетичний вигляд, як і ягоди всередині нього. Взагалі того літа пекла багато випічки з ягодами, але руці щось не доходили поділитися ідеями...
Але оскільки ми їли цей торт на дачі за містом, то на свіжому повітрі він пішов до кави просто ідеально:)
Коржі було б добре пропитати сильніше, або ж дати довше постояти - мій торт дещо погано просочився  - все таки крем надто густий. Але було смачно!
Оце все що залишилося... Щоправда ненадовго:)