About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

29 березня 2014 р.

Good Morning, або "А що на сніданок у вас?"

Розумію, що дещо дивно писати пост про сніданок ввечері, та все ж...
Для мене субота - то напевне найповноцінніший вихідний, коли можна довго спати, а потім робити що хочеш. Ну або ніц не робити. Інколи, я фотографую по суботах, але це приносить мені задоволення, так як мені подобається готувати по суботах. Себто я готую щодня, але в суботу  я то люблю найбільше, бо можу пофотографувати процес, а потім поділитись фото в блозі, а ще - тільки в суботу у нас сніданок стає обідом, бо довго не вибираємось з ліжка... Тому суботній сніданко-обід зазвичай ситний та об'ємний (чи як то назвати правильно....) і складається з тих продуктів, які ми любимо.
Починається ранок з того, що я ставлю воду і запарюю цілий заварник чаю. Дуже люблю з лимоном.
 Не можу не похвалитись своїм новим горнятком, яке дісталось мені за смішну ціну. Дуже я люблю Клімта, і хоч "Гігієна" (саме ця картина символізуючи медицину мала прикрашати Велику залу Віденського університету поруч з алегоричними образами філософії та юриспруденції, але їй так і не судилась така доля - картини були відхилені замовниками і так не стали фресками. Нскізи було продано. «Філософія» була куплена промисловцем Августом Ледерербом, а «Медицина» та "Юриспруденція" — молодим художником і учасником Сецессіону Коломаном Мозером. Доля цих полотен сумна: цих робіт більше не існує. Коли Німеччина в 1930-ті роки захопила Австрію, нацистська держава  присвоїла ці полотна. На кінець війни ці роботи перевезли до палацу Іммерхоф для зберігання, але в 1945 році в цю місцину увійшли союзницькі  сили, і відступаючі війська СС підпалили палац, не бажаючи, щоб він дістався ворогу. Картини загинули. Себто те, що є зараз - відтворено зі старих фото та малюнків) не є моєю улюбленою роботою, та знаючи історію цієї картини мені приємно, що я, хоч і на горнятку, та матиму часточку вже мертвого мистецтва.
Повернемось від мистецтва до їжі, яка, зрештою, теж є мистецтвом. Мистецтвом одержувати задоволення - і від приготування, і від споживання.
Я дуже люблю сир - різний, з більшими і меншими дірками, традиційний "Голандський" і негарно пахнучі швейцарські, з коров'ячого та козячого молока. Для мене ідеальний смак сніданку - це смак свіжого пахучого батону чи білого хліба, хороше масло і сир. Ніби все просто, але це поєднання смаку - одне з моїх улюблених:)
У весняну пору до сніданку завжди є овочі - огірки, помідори чи редиска. Це одна з причин чого я люблю весну - перші тепличні овочі. Хоч вони і сяють від хімії та міндобрив, та все ж вони дууууже бажані...
Макаронні вироби... Я намагаюсь їх їсти мало, все таки то борошно і калорії, та раз в тиждень, в суботу можна  і таке дозволити - з базиліком, оливковою олією та томатами... Ну і в доповнення улюблені яйця і щось м'ясне:) Нині то були курячі котлети-зрази з черемшою та морквяною начинкою, про них і піде мова далі:)
На 8 великих котлет мені знадобилось:
- 300 грамів курячого філе
- 50 грамів свинячого гуляшу ( ну щоб сало було  і фарш був більш соковитий)
- 20 грамів різаної черемші
- 2 шматочки батона попередньо замочені в молоці
- 2 яйця
- 1 варена морквина
- чорний мелений перець та сіль до смаку
- сухарі для панірування та олія до смаження

Куряче філе з свинячим гуляшем перемолоти на фарш з додаванням черемші та булки - ніби як на котлети, але без цибулі. Додати яйця, посолити та поперчити, дати трохи постояти.
Морквину потерти на крупну терку, посолити та помастити олією (я беру оливкову).
З фаршу сформувати котлету, в кожну з них покласти по чайній ложці морквяного "салату", приплюснути та обкатуляти в мелених сухарях. Я смажу на розігрітій пательні (так у Львові називають сковороду) під кришкою на малому вогні. Взагалі, якщо є час, добре таким чином їх запікати в духовці. Виходять подібні на маленькі м'ясні хлібці - через невелику кількість жиру дещо сухі, але я такі люблю.
Моркву, що залишилась можна брати як салат-додаток. Смаження таких котлет не займає багато часу, оскільки я роблю фарш з вечора, а зрання, поки варяться макарончики я і смажу котлети:)
Словом, сніданок  нині був поживний і кольоровий:) А що снідаєте в суботу ви? Без чого не уявляєте ідеальний ранок вихідного дня? Поділіться цікавими ідеями!

28 березня 2014 р.

Green Day

Даний пост я не можу дописати вже тиждень. Зрештою, фактично тиждень я хвора. Той найгірший стан, коли закладений ніс, дере горло і квадратна голова, але як би не було - їсти хочеться, а працювати треба. Тому процес іде.
Чергова страва з категорії "безвідходне виробництво" (може то пора такий тег ввести? :) ), яка хороша як на вечерю, так і на сніданок. Проста в приготуванні і підлягає змінам, себто немає її неправильного рецепту - наповнення можу бути різним і менщ смачним воно від того не стане. Це щось з розряду запіканок, щоправда не надто традиційних :) Але чудово розігрівається в мікрохвилівці для подачі до столу наступного після приготування дня!

Отож, у мене було:
- 6 млинців (робила налисники і не вистачило начинки), 
- 150 грамів мороженого шпинату,
- 50 грамів вареного курячого м'яса
- 3 яйця
- 4 столові ложки молока ( в ідеалі вершків, чи домашньої сметани)

Шпинат розморозити і притушкувати з невеликою кількістю вершкового масла чи олії, посолити і поперчити до смаку. Можете готувати його і за вашим власним уподобанням - гірше не стане! Додати порізане куряче м'ясо та вимішати. Гадаю, якби додати вареного яєчка, червоної риби чи фети - теж було б ням-ням!
Млинці підігріти в мікрохвилівці, аби краще скручувались та використавши більшу половину начинки зробити налисники та викласти їх у форму. Я її зазвичай змащую маслом та посипаю сухарями - тоді не прилипає.
Зверху заклала рештою шпинату та залила збитими з молоком яйцями. Накривши зверху фольгою пекла 25 хв. при 160-170 градусах і ще 10 хв. відкритим.
Перед подачею можна полити сметанкою чи майонезом або посипати тертим пармезаном. На то всьо часу не мала, тому їла так.
Також смачно буде зробити імпровізацію на тему "кайзершмаррена" - начинити млинці ягодами чи яблуками і залити яйцями збитими з цукром. Перед подачею посипати пудроб - буде щось посереднє між вищезгаданим кайзершмарреном і клафутті. Словом, експериментуйте, не хворійте та пильнуйте себе!

26 березня 2014 р.

Пані, панночки та панянки. Part 1

 Нарешті я доробила перший розділ давно надуманої історії про пані, панянок, панночок, паннусь та панюньць. Як ви зрозуміли, мова піде про чарівну половину людства:) Ідея була така, аби дещо інтерпретувати ретро, якісь старомодні речі та аксесуари у тому, що маємо зараз. І ще, у серії фото (планую 20 таких розділів, де будуть задіяні пані та панянки різного віку та типажу) не буде моделей зі стандартними пропорціями та правильними рисами. Тут будуть лише особливі панянки, які мають родзинку, які спокушають чоловіків поглядом та своїм інтелектом, які не легковажні, а дуже навіть розсудливі, які багато чого вміють та можуть. Кожна серія фото матиме свою історію - реальну та вигадану. Отож, почнемо:)
- Панночка Анничка -
Справжня львівська пані може мати вдома помічниць та кухарок, прибиральниць та покоївок, але при цьому вона сама багато чого вмітиме. Бо ж як оцінювати чиюсь роботу, якщо сам ніц в тому не петраєш* (тлумачення слів з* в кінці посту)? Вона добре готує, особливо смачні в неї закрутки та мармуляди*. Вона завжди в пошуку нових переписів* та не боїться експериментів. У її спіжарці* завжди можна знайти щось смачне, тож вона завжди готова до прийому непрошених гостей - та хоч уночі!
Вона любить весну та сонце, старий брук* та львівські ранки. Паннусю звуть Анничка. Чарівна дівчина.  А може вона і справді чарівниця? Хто зна... Але варто бути обережним, адже можливо її закрутки то таємниче чар-зілля? Не дарма ж вона не має відбою від залицяльників! :)
 Висловлюємо подяку кав'ярні-магазину "Спіжарка львівська" (вул. Вірменська, 27) за дозвіл на зйомку та персоналу закладу за терпіння та розуміння:). Між іншим, тільки у цьому закладі ви маєте нагоду придбати смачні мармуляди та закрутки, а ще - скуштувати страви галицької кухні і просто гарно провести час!
Дякую Ані за артистизм та хороший настрій! Особливо приємно було те, що вона, мешкаючи в Білорусі, чудово володіє українською мовою і любить наше місто. Аня  для мене стала уособленням фрази "було б бажання, а все решта дрібниці".
Не біймося наших бажань, вони роблять життя яскравішим!
п.с. Вже зовсім скоро другий розділ! Скажу лише, що головну роль виконає Ольга. Витончена пані, що має свою ресторацію*....
п.с.2. Хто не знає:  ніц в тому не петрати - нічого в тому не розуміти;
       спіжарка - маленька комора, комірчина, де зберігаються продуктові запаси - овочі, закрутки, консервації (рос. кладовка);
        мармуляда - джем, густе повидло;
        переписи - записи рецептів, рецепти
        брук - бруківка (рос. брусчатка);
        ресторація - ресторан.
З усіма питаннями  щодо фотопослуг та участі в тематичних фотосесіях звертайтесь у повідомленнях, коментарях чи за номером (093) 634-81-21, буду рада співпраці!