About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

27 лютого 2014 р.

Трохи більше, ніж звичний бульйон

Я не знаю як ви, але я дуже люблю курячий бульйон. Готую його лише на домашній курці, а ще ліпше - на домашньому півні. Родом птахи зазвичай з Рівненщини:) Але є одне "але" - я не люблю пити бульйон з горнят, більше мені до вподоби робити бульйоно-супчик, легкий в приготуванні, але поживний. Ну і є в мене хвороба, яка називається "безвідходне виробництво". Хороша така хвороба, все таки краща від поширеної "не доїм, то хоч понадкушую" :) До чого я веду? За день до того я готувала печену в прянощах картоплю. Все дуже просто - картоплю відварити в мундирах до напівготовності, потім порізати скибочками, вимішати в олії, викласти на застелене пергаментом деко, посолити і щедро посипати спеціями - в мене це були базилік і розмарин. Запікала в духовці при 170 градусах поки не була готова картопелька ( хвилин 15-20). Але: картопельки я взяла забагато, а на папері залишилось дуууже багато олії і спецій. Але про то згодом.
Повернемось до бульйону. Я традиційно беру 2,5 літрову каструлю, в якій за раз варю "комплект" - то або крило і шматок грудки, або лапка і шийка... Ну ви зрозуміла:) Одного разу я взяла варити пів курки - на ранок мала холодець. Все таки домашня курка - всім куркам курка:) Так от, варю я зазвичай з невеличкою цибулинкою, морквою, корінцем петрушки, кількома горошинами духмяного перцю, дрібкою зерен коріандру та чорного перцю.
Так от, цього разу я робила все так само, тільки коли на наступний день бульйон був готовий - я дістала з нього все, що варилось і поставила на вогонь. Коли майже кипів - вкинула очищену від шкірки печену картоплю, і варила, поки вона не розварилсь ( то не довго). Потім додала назад цибулину і перебила все блендером. Додала подрібнену моркву. Варила на малому вогні - по консистенції було як рідке пюре, але дуже пахучу ( через спеції з картоплі). Додала ще столову ложку пшона. Проварила ще 10 хв. і накривши кришкою дала постояти 15-20 хвилин. М'ясо обібрала з кісток і повернула до супу. 
Поки він настоювався, взяла булку і на деку, де пеклась картопля (те саме, де багацько спецій лишилось), підсмажила в духовці.
Супчик вийшов не густим і не рідким, чимось середнім. Пахучим і поживним. Можете спробувати при нагоді, це просто:)
п.с. Найближчим часом публікацій не буде, оскільки працюю над новим цікавим проектом, зате потім.... Буде багато нового. Зовсім скоро:) Зачекайте трішки!

24 лютого 2014 р.

Mix Cake, або незапланований торт

 Інколи, все геніальне виходить просто і випадково. Не можу назвати цей торт геніальним, але вийшов направду смачним. І вийшов чисто випадково. Я готувала сирник на маковому коржі ( невдовзі поділюсь рецептом і не тільки), але оскільки не дуже подумала головою - отримала забагато маси на основу сирника. Ну не викидати ж!!! Отож, макова маса в перерахунку на розмір торта. Форма менша, 13-15 см діаметром - люблю високі тортики:)
Отож, мені знадобилось:
- 3 яйця
- 3 столові ложки цукру + неповна склянка цукру на крем
- 3 склянки борошна
- чайна ложка порошку до тіста
- півсклянки цукрової пудри
- 100 грамів кокосово стружки
- 4 чайні ложки кукурудзяного борошна
- пачка маргарину
- 4 вафельні коржі
- півлітри сметани (бажано домашньої, якщо магазинна - купуйте відразу згущувач)
- 4 столові ложки макової маси+ 2 для верху торта
- сироп для пропитки (брала з консервованих коктейльних вишень)
- пакетик швидкозастигаючого желе від "Доктор Еткер"
- трішки лимонного соку (до білків)
- 100 грамів масла до крему, якщо сметана дуже рідка

Для початку білки відділити від жовтків. Жовтки збити з трьома столовими ложками цукру і відставити. Тим часом на дошку пересіяти борошно з розпушувачем. Зверху натерти на крупну терку маргарин, хоча було б краще, якби він був м'який і тоді просто його порізати. Сікти ножем то стану крихти. Потім додати макову масу або ж 3 столові ложки сухого маку і далі сікти до однорідності маси.
Далі вливаємо на цю січені масу збиті з цукром жовтки і вже руками вимішуємо тісто. Буде липнути до рук, але не лякайтесь - таке і мусить бути.
З цієї маси вийде 5 повноцінних коржів для малої форми. Але, оскільки я вже казала, що мені було потрібно до сирника, я відділила трохи більше половини і в мене вийшло три коржі. Випікала на змащеній маслом і посипаній сухарями формі. Оскільки тісто липке - добре розправляти тісто в формі мокрими руками, оскільки при випіканні воно не росте і не розтікається. випікати при 180 градусах протягом 15 хв. 
Далі готуємо кокосовий шар. Можна спекти одним коржем, можна бавитись як я. Отож, збиваємо білки з цукровою пудрою в тугу піну.Кукурудзяне борошно змішати з кокосовою стружкою. Додати до білка. з готової маси - сформувати кульки, випікати на застеленому пергаментом декові протягом 20 хв в нагрітій до 150-160 градусів духовці. Тепер увага! Якщо пекти ці печенька - їх вистачить на два шари в торті, так, як і мало бути, але за час приготування я і моя коліжанка, яка прийшла мені на допомогу, з'їли половину, тому я спекла два коржі-безе з 3 білків (в мене від сирника лишились) - рятувала положення як могла:) Коржі робляться просто - на вирізану по формі торта вафлю викласти збиту білкову масу, зверху накрити другою вафлею і випікати до коричневого кольору боків білка при 150-160 градусах хвилин так 15 (дивіться, як у вас з духовкою).
Кокосові печенюшки, як вистигнуть, пропитати сиропом. Я використовувала з котейльних вишень, якими потім прикрашала торта.
Готуємо крем. Я роблю традиційний сметанковий - збиваю сметану з цукром до густої маси з додаванням м'якого масла. Якщо сметана магазинна - обов'язково  треба загущувач.
Далі в ідеалі складаємо торт - має чергуватись  - мак-кокос-мак-кокос-мак. В  мене ж вийшло мак-безе-мак-кокос-безе-мак. Макові коржі теж щедро змащувала сиропом. Торт змащуємо і зверзу та по боках.
Далі розводимо швидкозастигаючу галяредку згідно з інструкцією. Форму, в якій пеклись коржі вистелити харчовою плівкою, викласти в неї  2 столові ложки макової маси та залити половиною галяредки і відправити в холодильник. Решту желе лишити в каструльці, де варилось, аби застигло.
Буквально за 10-15 хв желейно-макова маса готова. обережно перекласти її на верх торта. Я це робила наступним чином: зняла боковини, а тоді перекинула догори дном. Плівка легко знялась. Решту галяредки помішала ложкою і вийшли такі желейні кусочки. Їх я виклала поверх прикрасила вишнями та кремом. Торт мусить постояти трохи в холодильнику, аби застиг крем, а потім трохи в теплі, аби  пропитався. Ну і потім назад в холодильник. От такий от вийшов торт на швидку руку:) Вийшло смачно!
Всім бажаю смачного і легкого тижня!

21 лютого 2014 р.

Свинина + Журавлина = смачний тандем

Я люблю м'ясо. Особливо печене, без надлишку жиру. Саме тому в нашому холодильнику практично ніколи не застати ковбаси з магазину, натомість часто там є рулети зі свинини або печеня. Їх також дуже любить наш Томас, а він, між іншим, що попало не їстиме.
Єдине, такий рулетик готується трохи довго, що спричинене маринуванням, але смак вас потішить:) Дещо неординарний, але буде смачно, перевірено!
На шматок свинини 600-700 грамів вам знадобиться:
- власне свинина
- 2 зубки часнику
- по одній чайній ложці цукру+солі+чорного меленого перцю
- склянка журавлини, або ж російською "клюкви" (свіжої або мороженої)
- 25 грамів вершкового масла
- склянка домашнього вина
- столова ложка меду

Свинину (бажано філейку з мінімум сала) натерти сумішшю спецій (цукор+сіл+перець) та покласти у відповідний за розміром посуд, затягнути харчовою плівкою та поставити до вечора в холодильник. Ввечері я долила до м'яса вино (беру домашнє, оскільки воно натуральне і кисленьке, а ще — не забарвлює м'ясо, як магазинне, в якому повно барвників та хімії), знову закрила плівкою і знову відправила в холодильник.
Зранку половину журавлини перетерти на пюре в блендері, з'єднати з медом. Другу половину — промити та просушити.
М'ясо дістати, а робити на ньому надрізи так, аби «розгорнути» — я розрізаю по середині поздовж, але не до кінця, а потім повторюю це ж саме з половинами, і так, поки не зможу розгорнути його. Легенько відбити, аби вийшло щось на зразок великої відбивної. Часник нарізати тонкими смужками та охайно нашпигувати ними м'ясо. Щедро змазати журавлиновим джемом з медом, згорнути і до вечора знову в холодильник. Десь в годині четвертій, я дістала м'ясо, розгорнула, трішки натерла зсередини маслом, виклала решту ягід і скрутила тугим рулетом, на цей раз я його зв'язала, аби тримався купи.
Форму для кекса я застелила щедро фольгою, поклала мняско, зверху трохи полила олією, загорнула фотльгу зверху і відправила на 40 хв в духовку нагріту до 170 градусів. Потім розгорнула фольгу і пекла ще 10 хвилин при тій же температурі.
Гарячому м'ясу дала трішки вистигнути ( 15-20 хв.), а тоді — на ніч під прес. Зранку зняла шнурівки і отримала ніжний рулет.
Набагато краще, аніж магазинна ковбаса на канапки! Приємний солодкавий смак та ніжне м'яско, а головне — знаєш, що натурально!

17 лютого 2014 р.

Daniel

Інколи так виходить, що для того, аби зробити фото потрібна випадковість. Особливо коли в однієї ця випадковість знаходиться на відстані 200 км. від пункту призначення, а в іншої - на 500 км. :) Простішими словами я приїхала до мами зі Львова, а моя знайома до своїх батьків з Польщі. Якщо погода сприяє, чому б не зробити трохи фото? За пів години в парку вийшла така собі весняна прогулянка. Ну майже весняна - купа грязючки і калюж цьому активно сприяли. Отож знайомтесь, Данило, він же Даніель, він же просто Данік :)
 А ви вже готові до весняних фото-прогулянок? :)
 P.S. З усіма питаннями та пропозиціями щодо фотозйомки звертайтесь на пошту nkosholka@gmail.com

Вівсяні млинці до сніданку

Я б може і не пекла тих млинців, але в мене залишилось молоко. Те, в якому я замочувала булку на котлети. Між іншим, багато хто стикається з цією проблемкою - ну не виливати ж те молоко... В ньому зазвичай залишається трохи крихт. Можна погодувати ним песика чи котика. Наш Томас молоко недолюблює, тому довелось міркувати. Муза прийшла швидко - коли мені на очі трапився слоїк з вівсяними пластівцями, відразу згадала, що вівсяне борошно є більш корисним, аніж пшеничне.
Рецепт вийшов простий, смачний, а головне - корисний! Тому хто не знає чим снідати завтра - прошу:)
На дві порції млинів знадобиться:
- неповна склянка молока ( була повна до замочення булки, відповідно десь 20% увібрав хліб на котлети)
- невеличке яблуко
- 8 ложок вівсяних пластівців
- розпущувач до випічки на кінчику ножа
- чайна ложка олії
- 1 яйце
- 2 чайні ложки цукру
- дрібка солі
- трохи ваніліну або пакетик ванільного цукру

Пластівці перетерти в кавомолці - я робила це в два заходи, в цілому витратила менше хвилини:) Яйце збити з молоком. Борошно, сіль, цукор, ванілін та розпушувач з'єднати, влити до них молоко з яйцем, перекалатати, додати олію та потерте на крупну тертку яблуко. Якщо буде дуже густе (якшо мале яйце) - додайте трішки молока або води. Дайте тісту 10-15 хв. постояти. Смажити як традиційні оладки на олії. 
Вийдуть дещо специфічні на смак, але я таке люблю:) 
Зверху можна полити медом, морозивом чи шоколадом ( я то люблю найбільше :) )
Смачного!

Ніжні курячі котлетки

Нині поділюсь дуже простим в приготуванні і ніжним на смак рецептом котлет. Приготування фаршу займе буквально 10 хвилин, ну ще хвилин 20 потрібно на те, аби посмажити котлетки. А потім - готуйте гарні на власний розсуд. Або не готуйте, як я:) Даний рецепт передбачає лише використання курячого м'яса, оскільки інша птиця має свої особливості.
Порція - 20 невеличких котлет. Для неї знадобиться:

- 2 середніх курячих філе
- 1 величенька цибулина
- 3 плястерка батону
- склянка молока
- сіль, чорний молотий перець - за смаком
- столова ложка меленого шпику (можете просто змолоти сало або бочок)
- 1 яйце
- півтори столові ложки майонезу

Молоко підігріти і замочити в ньому булку. В м'ясорубці змолоти м'ясо як на звичний фарш, перемолоти цибулину. Булку відтиснути і теж змолоти.
До фаршу додати яйце, сало, майонез та спеції, добре вимішати. Я  зазвичай роблю це рукою у великій посудині  - так ніби "жмакаю" фарш. Робила фарш звечора. Смажила зранку. Спершу фарш буде трохи рідкуватим на вигляд, але до ранку стане густішим. Смажу котлети традиційно на олії, попередньо обкатулявши в мелених сухарях.
Мені ідеальним гарніром до м'яса є печені яблука та хліб з борошна грубого помелу з зернятками соняшника, льону чи іншими корисними штуками. Але, думаю, якщо ви зготуєте картопляне пюре чи спагеті - гірше не буде - все таки в кожного свої смаки і потреби:)
Даний пост вийшов в такій кольоровій гамі, як і забарвлення за вікном - ще надто мало кольорів, мало деталей, місто сіре і трохи похмуре. Але скоро весна - час зелені, черемші, корисних салатів і можливості робити фуд-фото яскравішими, додаючи акценти, тому зараз обмежуюсь тим, що є...
А наразі - можна смакувати гарячі котлетки і чекати тепла:) Всім зичу легкого тижня ! (в мене він традиційно починається з тортур у стоматолога, але обіцяють, що вже в середу я матиму красиву рівненьку посмішку і зможу їсти все-все-все!!!!)

15 лютого 2014 р.

Кілька слів про каву

А що ти знаєш про каву? - Темний напій та й годі,
Буває розчинна і мелена, еспресо і американо,
В маленьких і більших горнятках, делікатних таких філіжанках,
На ніч не пють ніколи, лише до обіду зрана..
Знаєш? А це не правда, спробую заперечити,
Ти, певне, просто не знаєш, що ж то насправді – кава –
Напій Відня і Лємберга, спогад про пана Кульчицького,
Штука доречна всюди – на зустрічі і забаві.
Кава буває двох видів – «самотня» і кава «з кимось»
І тут немає значення, якої вона є  міцності,
З молоком чи чорніше ночі, велика чи зовсім маленька,
З ваніллю чи може з корицею..
Самотня завжди гірчитиме, рідко коли смакуватиме,
Її  зазвичай забагато, вона охолоне швидко.
Подається в негарних горнятках, принаймні то так здається,
Її смак осідає в душу, від чого стає трохи бридко…
«З кимось» - то інша справа, бо тут є спільне бажання,
Не суть у сортах чи сумішах, бо навіть коли дешева –
Якщо оповита розмовами, щирими  посмішками,
Навіть розчинна «Галка» стає делікатна й душевна.
Інколи дуже важливо пити каву "з кимось". "Самотня" негативно впливає на настрій, самооцінку і взагалі психіку. Доведено:)
І не важливо, з ким ви питимете ароматний напій - другом (подругою), знайомим (знайомою), коханим (коханою), чи просто випадковим стрічним (стрічною) - тільки така кава дасть заряд бадьорості та настрою на цілий день. Навіть якщо день починається по обіді. Або й під вечір. 
Я завжди можу випити кави з Кацьою.
Мені пощастило:)
п.с. Пити "американо" через соломинку - дивне видовище. Але через тимчасові незручності з зубами я не можу інакше:) Цікаво, що думав офіціант, коли то бачив? :)