About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

29 січня 2014 р.

"Букет вина" і нові презенти

Хто ще не в курсі - у Львові зима. Найсправжніша - з морозом, снігом, хуртовиною. Це особливе відчуття, коли ти ідеш, а під ногами порипує сніжок. Білий і блискучий - не зіпсутий піском та сіллю. В таку пору надворі гарно, але вдома під ковдрою краще. Або ж в якійсь затишній місцині. На вихідних сніжило (та й нині зрештою теж), тому найкращий вихід був один - провести час за розмовами з друзями в теплій місцині, оскільки погода не дуже сприяла прогулянкам - мене просто зносило від вітру:) Коротали час ми в новому "Букеті вина" по вул. Вірменській. Ще один заклад з сімейства винарень, якщо не помиляюсь - четвертий. А може і п'ятий. По дизайну сподобався мені найбільше.
 Мінімум деталей, максимум кольору і простору. Стримано, але стильно.
Ціни як і у всіх "Букетах.." - не високі. В меню - вина, глінтвейн та закуски - горішки, цукерки, сир, снеки.

Є чай-кава та елітний алкоголь. Заклад розрахований саме на часопроведення, коли можна теревенити за келихом вина і дивитись, як за вікном лютує завірюха. Великі вікна цьому сприяють. Приємні емоції викликають дерев'яні меблі (з сосни) та фіалкові табурети. Цікава барна стійка.
Я і Каця. Фоткав Макс:)
 Ми просиділи в "Букеті.." майже 3 години. Дуже толерантний персонал. Запам'ятався просторий і чистий туалет, щоправда там дещо холодно, на довго не затримаєшся - напевне аби черги не було і дівчата не фоткались для "Інстаграму" в дзеркалі:) Вцілому мило, затишно, зручно. Прийдемо ще не раз.
П.С. Саме тут я чекала одну пані з Києва, яка мала передати мені презент за черговий конкурс. В двох словах скажу, що це був конкурс "Смак різдвяної ночі" різдвяних рецептів від журналу "Смачна подорож", де брали участь мої рецепти м'яса і печива. В подарунок я дістала фірмовий фартух та ковпак з логотипом журналу, а також цукерки та печиво зі стевії від "Стевіясан" - корисного природного замінника цукру. З такою торговою маркою зіткнулась вперше. Мають багато цікавих продуктів, хто цінує здоров'я - зверніть увагу!
Цукерки сподобались. Печиво - як печиво, навіть не скажеш, що в нього якийсь особливий склад. Хоча, може це і на краще, адже коли смак звичний - то і сприйняття аналогічне. Словом, це дуже приємно отримувати подарунки!!! А ті, які корисні, потрібні і гарні - вдвічі приємніше!
П.С.2. А кілька днів до того до мене завітав кур'єр, аби вручити мені подарунок за третє місце в конкурсі від порталу "Smak.ua" ( від "Меню-ТВ")- чудовий чайник від "Рондель" - професіоналів на моїй кухні прибуло! Чайник не дешевий, ідеально підходить мені  по кольору, зі зручним свистком. Подарунок за рецепт "Хід конем", або ж інтерпритацію печінкового торта ( це був конкурс закусок до новорічного столу).
Словом, подарунки це добре, а якщо їх можна обговорити в колі друзів  в приємній місцині - це вдвічі краще!
От такі були в мене вихідні, про які тільки зараз дійшли руки щось написати...

28 січня 2014 р.

Паштет з птиці та овочів, або дещо про безвідходне виробництво...

Щось я зачиталась однією мудрою книжкою з порадами для галицьких господинь столітньої давності. Поради, між іншим, толкові і якісні. Щоправда, натуральність продуктів сьогодні разюче відмінна від тих, що були в минулому столітті. Але мова не про те. В тій книжці, як і в книжці "Про вкусную и здоровую пищу" (я таку теж маю, післявоєнний випуск) є обов'язковий перелік рекомендованих страв до святкових чи буденних меню. Так от, в меню не залежно, чи то святковий обід, чи звана вечеря, чи просто чаювання невід'ємною складовою є саме паштети та паштетики (ніжні млинці).
В принципі, є два види приготування паштетів - гарячий (коли інгридієнти з додаванням яєць запікаються в духовці) і холодний (коли до перетертих інгридієнтів додається масло і то всьо разом застигає на холоді).  Галицькій кухні більш характерні холодні паштети в слоїчках (баночках), які можна мастити та нарізати. В мене вдома паштет зазвичай печений. Але процес приготування є подібним та простим, а результат - смачним:)
Мої попередні експерименти з печінкою були вдалі, але печінки я насмажила забагато, а їсти не було кому, тому по гарячих слідах я вирішила робити гарячий паштет:) До складу паштету увійшло все, що було шкода викинути. Десь так - раціонально і ощадливо:)
Кілька днів до того я варила бульйон. Доїдати його не хотілось. Вирішила вилити, але попередньо вилучила шматочок мняска і морквину. Поки варилось пюре з селери - я ще витягла шматок селери (трішки менший сірникової коробочки).
Отож, Печінковий паштет. Рецепт на око:) пропорції прошу перерахувати.
Смажила я печінку, і 4 шматочки лишилось. Їх я разом з цибулею та олією на якій то всьо смажилось відправила до банячка. Туди ж вкинула посічене куряче м'ясо з бульйону (десь жменька вийшла) та середню морквину (теж варену з бульйону). Додала каввалок селери з майбутнього пюре, а ще - столову ложку вершків, сіль, чорний мелений перець, горошину духмяного перцю та трошки куркуми і яєчко. Все це перетерла блендером в однорідну масу. Формочку змазала маслом, посипала меленими сухарями і при 200 градусах випікала протягом тридцяти хвилин.
 Вийшло дуже ароматно і ніжно. Також можна додавати розмочену в молоці білу булку ( у співвідношенні 1/3) і мелене сало (1/4), тоді паштет буде більш ніжним. Про булку в даному випадку забула, а сала не було. Не зайвою до такого паштету буде і варена цибуля ( ну я мала трохи смаженої) чи пастернак.
В процесі випікання утворюється "пупочок", але як паштет вистигне - він впаде і поверхня стане рівною. Мій паштет має такий колір через моркву та куркуму. Підлягає як намазуванню, так і різанню. Пішов ще гарячим, тому термін придатності мені невідомий....
 Як на мене немає ідеально правильного рецепту паштету, головне - прянощі  і складові. Смачно виходить з курячих сердечок чи кролячих нирочок. А також з різних видів печінки. Неймовірно смачно буде, як додати печені яблука чи відмочений в портвейні інжир, але то вже іншим разом, бо я хочу спати...

27 січня 2014 р.

"Moja Ptasia", або тандем печінки і селери

 "Moja ptasia", що з польської мови означає "моя пташечка" - саме така назва ніжної на смак страви лише для ніжних панянок:)
 До чого я веду? До того, що вже не за горами таке улюблене молодими парами осучаснене свято кохання, воно ж - День святого Валентина. І хоча я до цього дня ставлюсь дещо скептично, все ж багато людей вважають його важливим у стосунках. Ну і хай, якщо їм так добре:) Це день коли панянки чекають приємних сюрпризів від своїх кавалерів, але скажу по правді - квіточки, ведмедики, колечка і сумочки то звісно добре, але якщо чоловік ще й романтичну вечерю приготує - то буде вище всяких похвал, особливо, якщо його до кухні зазвичай не тягне. 
Страва є проста в приготуванні, тут головне - естетична ресторанна подача і натхнення. Рецепт розрахований на дві порції (а більше і не потрібно), час приготування займе орієнтовно 40 хвилин, а то і  менше.
Хочу ще кілька слів сказати про селеру. Зараз чомусь ми ставимось до цього продукту без належної уваги та вдячності - а намарно, адже він має чудову омоложуючу та очищуючу дію, а ще - це найкращий український афродизіак! Селера користувалась популярністю по всій території не тільки сучасної України, а й багатьох країн Європи (чому її призабули зараз - навіть не знаю). Напевне завдяки своєму аромату та приємній текстурі селера є складовою великої кількості рецептів перших та других страв. Це так, для загального розвитку, але повернемось до рецепту.
- один середній колір селери ( 400-500 грамів)
- 1 середня картоплини
- 30 грамів масла
- 3 столові ложки вершків+ 1 чайна ложка вершків
- сіль та перець до смаку, трішки борошна
- 300 грамів печінки птиці ( я брала індичу, куряча теж добра буде, ну і гусяча, але її важче зараз знайти. Чомусь...)
- склянка молока
- невеличка цибулька
- кілька апельсинових цукатів 
- 30 грамів вареної моркви
- дрібка цукру або трішки меду
- каперси до декору

Печінку промити, порізати на шматочки та залити молоком. Картоплину очистити і розрізати на 6-8 кавалочків. Селеру почистити (зрізати багатенько шкірки, аби волокон не було), дрібно порізати, посолити і разом з картоплею варити допоки овочі не стануть м'якими і придатними для пюрування. 
Поки вони варитимуться (то десь хвилин 20 піде) нарізаємо плястерками цибулю і підсмажуємо на олії на пательні. За старими галицькими переписами господині робили це на смальці з домашньої птиці, особливо добре, писали, це вдається на гусячому. Я обмежилась олією. З гусаками якось не склалось на 5 поверсі поверхівки... 
Печінку яка хоча б 15 хвилин побула в молоці ( в ідеалі - годину-півтори) дістати, легенько просушити паперовим рушничком, обкатуляти в борошні і відправити на пательню до цибулі, все це  солимо, перчимо. Готування печінки займе хвилин 10. Тому не забувайте про овочі.
З розм'яклих селери та картоплі злити воду, додати вершки та масло і блендером перетерти в однорідне пюре, накрити кришкою. В невеличкій посудині блендеруємо моркву з цукатами, чайною ложкою вершків та медом (чи дрібкою цукру).
На тарілку з допомогою кулінарного кільця або форми-сердечка викладаємо пюре, поливаємо його морквяно-помаранчевим соусом-пюре, зверху кладемо печінку і декоруємо каперсами.
Селера має нейтральний смак, але чітко виражений аромат, цукати з морквою додадуть солодкавої нотки до печінки, а солений каперс на закуску тонізує. Словом, вечеря буде легка і поживна, а як доповните пляшечкою білого напівсолодкого винця, то ваша люба пташечка буде задоволена точно! Маєте 2 тижні на репетицію та інтерпритації, вони завше вітаються:)
 п.с. А якщо печінку не доїли, а викидати шкода - зробіть ніжний паштетик, але про нього - в наступному пості:)

Меделін

Є у Львові місця зі своєю порою року. Так-так, саме порою - теплою, холодною, морозною, дощовою, вітряною, сонячною, спекотною, ранковою чи нічною. В цих місцях найкомфортніше в якийсь особливий час. "Меделін" - це місце де комфортно починаючи від дощового листопада і закінчуючи морозним лютим. Особисто для мене. Заклад симпатичний цілорічно, але мені - найбільше в цю пору. Це дуже дивне відчуття, коли ти цмулиш через соломинку солодкі кавові коктейлі і дивишся у високі вікна на те, що відбувається знадвору.
Влітку мені тут якось не так - надто солодкі напої для літа, надто мало весняного повітря в квітні,  надто мало листя ранньої осені. Але зараз мені там по-особливому добре. Багато світла, тепло, пастельні тони, дерево, шум кавомолки, запах кави, цвірінькання пташок. 
Місце ідеальне для дружніх теревень, читання книжок, спостерігання за іншими, встрягання в чужі розмови. Скільки існує це місце - стільки ми з Катьою п'ємо там мокачіно і інші вкусняшки. 
Це так, вступ:) Тепер по суті. Заклад пропонує близько двадцяти видів кавових коктейлів (в межах +/- 20 грн за порцію, фото напоїв є на стенді - себто ви не купуєте кота в мішку. а бачите, що обираєте),  багато чаїв, взимку - багацько гарячих алкогольних напоїв. Є ще коктейлі молочні та какао, є алкоголь традиційний. До цього всього  різні торти і пляцки. Чіткого меню солодощів немає, оскільки вся випічка домашня, а отже, певне, залежить від настрою того, хто пече. Зазвичай є "Спартак", "Медовий", "Сирник", "Шоколадний". 
Чаї та кави можна придбати на вагу з собою для приготування вдома, або ж вам зготують "на винос".
Я в суботу мала деякі нагальні справи в центрі, але потім мала десь почекати одну людину, тому пішла саме в "Меделін", там добре чекати, особливо зараз  - там є великий екран на який вечорами транслюють фільми, вдень же пустили трансляцію "Громадського ТБ".  
Я пила свій улюблений гарячий коктейль в прикуску з бисквітом. Бисквіт з маскарпоне, між іншим, смачна штука, особливо коли доповнено соковитими вишнями (на фото щось не дуже, але на смак дуже-дуже). Вийшов солодкий пізній сніданок:)
На вікні біля мого столика стояли тюльпани. За вікном - купа снігу, який не переставав падати... На підвіконні подушки - була б більш нагла - сіла б прямо на підвіконня, але то якось не пасувало:)
Мені тут подобається. Симпатичні горнята на чай дуже позитивних кольорів,
симпатичні дрібниці, які не можна не оминути увагою,
голосисті папужки Степан і Бандера, які мають свободу і час від часу кружляють над головами відвідувачів (але вцілому птахи культурні),
приємні дівчата за баром, чиста вбиральня з милим качком-горнятком, розмальовані стіни - на них янголи з продовгастими обличчями носять посуд. Вечорами, як я й казала, тут можна подивитись фільми, почитати, пограти в настільні ігри, чи просто відпочити. Контингент збирається різний, але мені завжди цікаво розглядати відвідувачів. Вчора це були дві парочки, а ще  - два старших дядька, які прийшли погрітись з місцевих барикад - було цікаво їх послухати і перекинутись кількома словами. 
Мені подобається тут в холодну пору мабуть тому, що тут тепло і затишно, як вдома:)
п.с. Вибачайте за не надто якісні фото - фотик змерз і постійно пітніло скло, та  й часу дуже не було.. Ви краще сходіть і подивіться самі:)

26 січня 2014 р.

Зігріваюче. Пост вихідного дня

 Ці вихідні у Львові видались неймовірно сніжними... Всі свята були сірими і безсніжними, а тут - наче прорвало...
А я - далі вдома. Мене пильнує Томас. Сер Томас. Ми дивимось, як падає сніг, спимо, дивимось на сніг, спимо, час від часу їмо і слідкуємо за подіями в столиці.
Якщо спочатку Томасу подобалось спостерігати за снігом, то вчора він зрозумів - що то вже занадто. Йому очевидно то всьо набридло і він пішов в крісло.
Не знаю до чого прив'язати даний пост - до фото, рецепту чи Томаса:) Напевне це буде просто пост вихідного дня...
Вчора ввечері зробила собі  напій - не знаю, чи то наближене до глінтвейну, чи до грогу, чи ще до чого там гарячого, але суть - воно зігріваюче:)
Чай мені вже набрид, узвар - лінь варити, а пити постійно щось потрібно. В мене була літра  домашнього яблучного соку, а ще - прянощі, апельсини і лікер. Словом, все просто. 
На 0,5-літровий графінчик мені знадобилось:
- 300 грамів концентрованого яблучного соку ( ми його робимо за допомогою соковарки. З магазинних підійде той, який максимально натуральний)
 - столова ложка цукру
- 100 грамів кип'ятку
- 100 грамів міцного лікеру або рому ( я брала "Старий Таллін")
- кілька плястерок апельсини, паличка кориці, бадьян в зірочках.
Сік підігріти, але не дати закипіти, додати апельсини та бадьян. Цукор розчинити в кип'ятку та додати сироп до соку. Додати паличку кориці і влити лікер. Я так паличку і залишила мокнути - аромат чудовий!
Томас такого не любить, але йому неабиякий інтерес становить спостерігати за всім, що відбувається.  А ще - дерти кігті об крісло, що стоїть на балконі... Але я йому практично все пробачаю :)
 От такий він.Вкусняшечка Томас....

25 січня 2014 р.

Картопля та гриби

Хвороба хворобою, але їсти хочеться. А коли хворієш - то хочеться чогось, невідомого чого, інколи чогось реально невідомого, а часом - чогось простого і банального. Добре, що зі мною сталось друге.
Захотілось мені картоплі. Аномальне явище, оскільки я її практично не їм, а як і їм - то без великого ентузіазму. А тут... Напевне то від температури:)
Я не знаю, як ОЦЕ назваати - можна було б красиво наректи "гратеном", але на вигляд - звичайна собі запіканка. Я назву просто - картопля з грибами.
Якось раніше гуляла чужими блогами і наткнулась на подібний рецепт, але зі свіжими білими грибами. В мене були печериці, тому з того і виходила.
Отож, мені знадобилось:
- 5 відварених "в мундирі" картоплин
- 15 міні-печериць (або беріть 7-8 звичайних великих)
- 2-3 яйця (залежно від розміру)
- 100 мл вершків (якщо берете молоко - то додайте ще столову ложку сметани)
- сіль, прянощі. оливкова олія
- 100-150 грамів тертого сиру
Картоплю, відварену в шкарлупі охолодити, очистити і нарізати плястерками. Печериці промити, почистити і теж накраяти. У форму, мов риб'ячу луску складаємо почергово гриби та печериці. Перчимо, солимо, поливаємо зверху олією (десь 2-3 столові ложки). Збиваємо яйця з сіллю та вершками і заливаємо картоплю зверху. Засипаємо тертим сиром. Я ще посипала майорнаом. Далі - накривайте фольгою чи кришкою і на 30 хв. врохігріту до 160 градусів духовку. Потім зніміть фольгу і тримайте в духовці ще 10-15 хвилин, аби зарум'янився сир.
Виходить - як картопля з паровим омлетом і грибами. Мені сподобалось. Оригінальний варіант гарніру. Або ж самостійна страва. Гадаю, якби ви ще між печерицями поклали шматочки шпондеру чи полядвиці, або білого курячого мняска - вийшло б чудно :)
 Вигляд може і не найкращий, але смак потішив!

Невеличка роздача слонів для друзів!!!

Перш за все хочу подякувати всім за теплі слова - вони дуже актуальні в холодну пору, особливо, коли пора супроводжується температурою та кашлем. Мені вже краще! Ми з Томасом ще раз всім дякуємо за підтримку:) 
Цей пост буде коротеньким і не матиме відношення до їжі чи закладів. 
Справа в тому, що наступної суботи моєму блогу виповниться 1 рік. Вирішила послідувати прикладу Ані  і зробити маленький розіграш. Для того аби взяти участь - напишіть "ХОЧУ" в коментарях. Участь беруть всі, хто є моїми ПЧ. Якщо ви ще такими не являєтесь - додавайтесь та беріть участь. Коменти можна залишати до 31.01, себто до наступної п'ятниці, а саме - до 23.55 . В суботу ми з Томасом оберемо переможця.
Осільки в моєму блозі багато уваги приділяється їжі та всяким штукам, що з нею пов'язані - презент теж буде в тому дусі і до нього увійдуть:
- комплект різдвяних листівок від "Клубу галицької кухні" у моєму виконанні
- набір формочок-сердечок (будуть скоро актуальні, коли надумаєте своїм коханим печеньок спекти на Валентина)
- ароматна львівська кава
Ось такі три складові презенту. Отож, хто хоче - пишіть:)