About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

10 грудня 2013 р.

Думки в голос

Я живу в країні, де влада боїтсья народу...
Я живу в країні, де можновладці ховаються від народу за високими мурами та сильною охороною...
Я живу в країні, де той, чия думка не збігається з думкою влади - ворог народу (виходить - я представник ворожої нації....)...
Я живу в країні, де люди ховаються в церквах від тих, хто присягав їх охороняти...
Я живу в країні де влада обирає себе сама...
Я живу в країні, де міліція б'є людей, виконуючи злочинні накази керівництва...
Я живу в країні, якою керують неосвічені загарбники...
Я живу в країні, де озброєний "Беркут" б'є молодих дівчат та хлопців, яким не байдуже їхнє майбутнє...
Я живу в країні де міліонери-політики безсоромно либляться з екранів телевізорів пенсіонерам, які живуть на грані бідності...
Я живу в країні, де сиротинці потребують капітальних ремонтів, а пентхаус прем'єра - найдорожчий в Лондоні...
Я живу в країні, де найгірші дороги, в той час, коли політики мають свої злітні смуги та власні чартери...
Я живу в країні, де чиновники забули що таке сором, совість, правда та Бог...
Я живу в країні, де судді  чинять правосуддя над невиними людьми, вішаючи на них ще десятки нерозкритих справ - бо їм так вигідно...
Я живу в країні, де президент має вбиральню більшу за розміром, ніж однокімнатна квартира, на яку пересічна молода сім'я має збирати гроші як мінімум 15 років...
Я живу в країні, де тебе можуть посадити тільки за те, що ти опинився в неправильному місці в неправильний час...
Я живу в країні,  де дітям чиновників дозволено все - навіть збивати насмерть людей, будучи в стані алкогольного сп'яніння - і нічого їм за то не буде, а студентів, які хочуть жити в європейській країні посеред ночі до півсмерті б'ють правоохоронці кийками по голові та нирках...
Я живу в країні, де новорічна ялинка - привід до насилля...
Я живу в країні, де правий той, в кого більші гроші...
Я живу в країні, де керівництво держави вирішує що їм вигідніше, а не що краще народу, якому вони присягали у своїй порядності  на Євангеліє....
Я живу в країні, де міністр освіти робить все, аби діти не росли патріотами своєї країни...
Я живу в країні, де високопосадовці не володіють не те, щоб іноземною мовою, а й державною...
Я живу в країні, в якій попри незалежність та конституцію, люди позбавлені прав...
Я живу в країні, де патріотів вважають нацистами, а україномовність - "діагнозом" бандерівця...
Я живу в країні, де людей обкрадають ті, кому вони повірили...
Я живу в країні, де тебе ніхто не захистить окрім тебе самого...
Я живу в країні, де політика дійшла до гарні абсурду...
Я живу в країні, де президент та уряд мають людей за ніщо...

Але нашу країну не зламати, бо вона в кожному з нас...
Бо коли? Коли?
Коли десятки, сотні тисяч людей об'єднуються за спільну ідею?
Коли півтора мільйони людей різних конфесій  звертаються до Бога зі спільною молитвою? 
Коли поруч стоять зі сходу і з заходу україномовні та російськомовні однодумців, для яких мовне питання - не питання, а скорше штучно створена політиками проблема, і співають Гімн України? 
Коли люди лишають теплу домівку і в дощ чи сніг стоять за своє право жити в своїй країні?
Зараз.
Людям увірвався терпець...
Люди не можуть так жити далі...
Люди хочуть чути правду...

Я живу в цій країні...
Я досі живу в цій країні...
Я досі горда, що моя країна - Україна...
Я  горда, що моїй друзям не байдуже, що буде з країною завтра...
Я  горда, що сотні тисяч українців не сидять вдома в інтернеті ( бо ж так безпечніше), а виходять на площі своїх міст  за правду, якої так боїться влада...
Я вдячна усім, хто долучився до подій - це творення історії, нашої історії...
Я не хочу іншої країни...
Я хочу бути вдома...
Я хочу жити тут...
Але я не хочу, аби на чолі нашої держави стояли ті в****дки, що зараз...

Я досі люблю свою країну, і вірю, що невдовзі все зміниться...

9 коментарів:

  1. Підписуюсь під кожним словом!!! І дуже вдячна за такі гарні слова!

    ВідповістиВидалити
  2. сегодня проснулась и родились такие фразы - вчера эти солдаты, милиция, грелись днем вместе с митингующими у бочек, ели и пили, ибо их не кормят и держат , как зверей в клетке, в автобусах...а потом... Ведь даже собака не кусает руку кормящего, разве что бешенная....страшно

    ВідповістиВидалити
  3. так чуттєво.... дійсьно сльози виступили....і попри все, я так само досі тут живу і люблю свою Україну!

    ВідповістиВидалити
  4. Надя, согласна с каждой буквой!!! Я тоже живу в этой стране...и надеюсь...

    ВідповістиВидалити
  5. Я молюсь і щиро вірю, що наша перемога вже скоро! Ви молодець!

    ВідповістиВидалити
  6. Дякую Вам всім, дякую всім хто хоч якось долучається - дією, молитвою, думкою, адже ми всі живемо в одній країні, яка є нашим спільним домом! Зараз головне не бути байдужими!!!

    ВідповістиВидалити
  7. Надя, повністю погоджуюсь з усім що ти написала! і сподіваюсь на краще...

    ВідповістиВидалити
  8. Дякую Вам.Відведи, Боже, від нас всіх зневіру і укріпи надію в наших серцях...

    ВідповістиВидалити