About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

31 грудня 2013 р.

*** Напередодні ***

Що ж, напевне і мені час написати кілька слів про рік, що минає. Він, як і у багатьох з вас, був якийсь напружений та тяжкий. У ньому не бракувало проблем та конфліктів, як матеріальних так і моральних, та все ж, оцінюючи то всьо зараз розумієш одне - то все в минулому, і до нього повертатись не варто. Все можна змінити, або, принаймні, почати заново. Є речі які назавжди залишаться в році, що минає - ну не підлягають вони жодним коректурам...
Та все ж в цьому році ми таки зробили ремонт в кухні - тяжко, довго, дорого, але зробили. Цьогоріч я виграла кілька цікавих конкурсів, що добряче піднімало настрій саме тоді, коли він був на нулі, а ще - доповнило мою кухню різними цікавими гаджетами. Цієї весни я не потрапила в Кейкенгоф, але милувалась тюльпанами в травневій Болгарії. Я не навчилась готувати фаршировану рибу, але мій пструг сподобався багатьом. Я досі не намалювала Каті квіти та бузок для Максової мами, але я освоїла шпателі і намалювала кілька картин для себе. Я не створила шедевру, але придумала, як зробити нашу оселю затишнішою. Я відвідала багацько цікавих заходів, наклацала тисячі кадрів, випила енну кількість літрів кави у кав'ярнях міста, спекла десятки пляцків та сотні печеньок, познайомилась з купою нових людей, намотала десятки кілометрів львівськими вуличками, прочитала кілька десятків нових книг, та врешті решт написала купу публікацій в блозі:)
Цього року був (і є досі) Євромайдан - організм-процес, який показав мені багато людей в іншому світлі, який змінив багатьох моїх знайомих... 
Були благодійні заходи та моменти, коли люди, що мене оточують, дивували своєю добротою - так-так, саме дивували - адже, на жаль, то нині рідкісне явище...
Ще один рік я провела в одному з найкращих міст - у Львові. Напевне це місто любить мене, адже відкриває стільки можливостей, дає стільки шансів... 
Ще один Новий рік крокує старими вуличками культутрної столиці нашої країни. 
Нехай же він принесе нам всім лише добро та радість, побільше сил для нових звершень, побільше впевненості в собі, побільше оптимізму та натхнення. В році, що минає, нехай залишаться всі незгоди, сварки, сльози, конфлікти та непорозуміння.
Нехай рік, що почнеться за кілька годин, принесе українцям єдність, гордість, любов, а нашим політикам - мудрості, тактовності та патріотизму. 
Може нарешті в цьому році ми зможемо стати єдиною Україною, нехай не від Сяну до Дону, але від Харкова до Львова, від Києва до Одеси, єдиною державою з єдиним народом - не потрібно поділів, не потрібно відтинати когось лише тому, що він інакодумець - ми мусимо цінувати те, що маємо і якщо потрібно - боротись за це, але завжди триматись купи, не зважаючи на тих, кому це невигідно.
Я хочу подякувати тим, хто був цього року поруч зі мною, тим хто допомагав і, зрештою, тим хто шкодив - без них було б нецікаво:)
Дякую всім вам! 
Всього нам всім найкращого в Новому році!!!

Смак свята.5.Пструг зі шпинатом

Продовжую тему "Смак свята", до якої входять 12 рецептів з міні-збірничка від "Клубу галицької кухні". В цьому пості мова піде про пструг, воно ж форель річкова, воно ж дуже добра риба:)
В галицькій кухні пструг - риба поважна, адже водиться тільки в найчистіших гірських ріках, наділена гарним смаком та відсутністю дрібних кісток, легко чиститься, що ідеально для кулінарних експериментів, не має мулистого запаху, не потребує довгого приготування. Словом, ідеальна риба для тих, хто не дуже дружить з рибою (якось тупо звучить, але так воно є). 
Я не маю ніц проти карсиків в сметані з кропом, чи печеного коропа з овочами - вмію і те, і інше, але річкову форель люблю більше - напевне через можливість експериментів з цією рибою. 
Нижче буде рецепт зі збірника, а ще - два бонуси:) Але про то трішки згодом.
Отож, на  одну середню рибину знадобиться:
- власне одна форель середнього розміру
- одна цибулина
- одна морквина
- суміш спецій ( паприка, сіль, цукор, чорний мелений перець, духмяний мелений перець, сушений базилік або розмарин, подрібнений сухий часник(спеції) – одна столова ложка
- столова ложка кедрових горішків ( або ж подрібнених грецьких)
- олія, сіль, перець
Звечора форель почистити від луски та нутрощів, натерти  сумішшю солі та спецій, покласти в посудину відповідного розміру та щільно затягнути харчовою плівкою.
Дно дечки застелити фольгою, вистелити кільцями моркви, зверху на них - кільця цибулі. налити трішки води, аби покривала моркву. Додати ложку оливкової олії, кілька горошин духмяного перцю та сіль. Зверху покласти рибину та накрити фольгою (дечка має бути з високим бортиком, аби фольга не прилипала до риби) та поставити в розігріту до 160-180 градусів духовки на 10-15 хвилин (залежно від розміру рибини). Тим часом шпинат промити,  дрібно покришити та припустити на гарячій пательні з невеликою кількістю олії. Коли шпинат стане м'яким - поперчити, посолити, додати кедрові ( або ж подрібнені грецькі) горішки, вимішати, накрити кришкою та зняти з вогню. Рибу відкрити, обережно за допомогою чайної ложки накласти шпинатну начинку в черевце рибини, накрити і випікати ще 10 хвилин. Потім фольгу зняти та дати рибі ще 3-5 хвилин, аби підрум'янилась.
В якості гарніру добре буде морква, на якій пеклась риба. Перед подачею збризнути соком лимона.
 А тепер про бонуси:) Нині в нас були гості з телеканалу, брали інтерв'ю в головного технолога та асистента нашої кухні Сер Томаса:) Щоправда його то швидко втомило, тому він поїв і пішов спати. Спроби погризти мікрофон та інвентар закінчились безрезультатно...
Жартую. Насправді нині ми разом готували ще одну версію пстругу до різдвяного столу. Оскільки треба було приготувати щось більш-менш швидко, я вирішила далі експлуатувати рибу. Цього разу простіше - не завжди пощастить знайти шпинат на Різдво... Отож, сьогодні була річкова форель з морквою, чи то пак "Пструг на подушці з овочів":)
На дві більшенькі рибини мені потрібно було:
- три маленькі цибульки (або одна велика)
- одна більша морквина ( або ж дві малі)
- четвертина болгарського перцю
- по пів чайної ложки солі+цукру+перцю+куркуми+базиліку(розмарину не виявилось), трішки меленого імбиру
Рибу почистити, промити, натерти сумішшю спецій та відкласти в сторону. Тим часом на терку натерти пів морквини, порізати дрібно одну цибулинку та перець. На пательню влити трохи олії і тушкувати то всьо 5-7 хвилин, не забудьте посолити і поперчити:)
Деко з бортиком застелити фольгою, викласти плястерка моркви та цибулі, влити столову ложку олії, можна ще й трошки води, зверху покласти рибини, в животи якій напхати тушкованих овочів. Якщо ще залишаються овочі - покладіть зверху. Прикрити зверху фольгою та на 20 хвилин відправити в розігріту до 180 градусів духовки. Потім відкрити фольгу і пекти ще 5-7 хвилин. Можливо знадобиться більше часу, якщо рибини великі. Готову рибу подавати разом з овочами. 
А тепер ще одне:)
В мене лишалась начинка до вареників (варена картопля з вареними білими рибами та морквою).   Я додала до того всього ще яйце, ложку олії та борошно, сформувала маленькі оладки-зрази, обкатуляла в сухарях та посмажила. 
Повертаючись до вищезгаданої риби. Відділила філе від кісток, підігріла на тій же моркві, з якою пеклось, полила солодким соусом(чайна ложка меду+чайна ложка бальзамічного оцту+чайна ложка оливкової олії) і подала з тими зразами. Вийшло смачно. А ще як зі сметанкою... Словом, вже фактично три інтерпретації однієї риби. І то ще далеко не все, що можна з нею вчудити:) Було б бажання. І риба:)

Смак свята.4.Гречані млинці

Отож, продовжую пости про святвечірні страви зі збірника, який побачив світ завдяки ініціативі "Клубу галицької кухні". Цей рецепт я надибала доволі непередбачувано, але коли почала розпитувати, виявилось, що його багато хто готує. Хоч він частіше зустрічається нині в карпатській кухні, та не є чужим в Дрогобичі, Стрию, Перемишляних, Тернополі... 
Прості, корисні, а головне смачні млинці стануть актуальними на вашому столі в будь-яку пору року, ідеально смакують з медом та родзинками. Рецепт простий, а головне - доступний кожному.
Такі млинці будуть актуальними як на Святій вечері 6 січня, так і на "голодну" кутю перед Водохрещем.
Не зайвими будууть в рецепті і спеції, такі як бадьян, кардамон, кориця, ваніль, хоч самі по собі млинці мають виразний гречаний смак,я кий в поєднанні з медом дуууже класний, а ще як шкіорчка хрумка... Словом, може на вигляд вони і не найкращі, та смак цікавий.Зрештою, це дуже характерно для галицької кухні, коли прості у виконанні та з вигляду страви є смачними та поживними.
Отож, на порцію вам знадобиться:
- склянка склянки гречаного борошна (я молола в кавомолці звичайну суху гречку)
- дві склянки звичайного пшеничного борошна
- 20-25 г дріжджів
- 1 чайна ложка солі
- 1 столова ложка цукрку
- олія
- родзинки та мед
Звечора склянку гречаного і звичайного борошна змішати з теплою водою і дріжджами до консистенції густої сметани і лишити в теплі. Зранку додати решту борошна, сіль і цукор. Дати трохи постояти. Коли тісто підніметься – додати трохи теплої води, аби було як на оладки. Дати постояти ще півгодини й випікати млинці на гарячій сковороді  з достатньою кількістю олії. Перед подачею полити медом та посипати родзинками. 
 Попередні млинці я витискала з великих млинців за допомогою маленької форми, тому вони мають охайний край, а ось ті. що на фото нижче  - формувались з допомогою ложки, як звичайні оладки. Смак аналогічний :)
 Доречі, смачно коли полити медом гарячі млинці, а потім дати трохи охолонути і тільки після того їсти - гречане тісто з медом напевне вступає в якусь реакцію, після чого утворюєтсья дуже цікавий присмак.

29 грудня 2013 р.

Смак свят.3. Цвіклі

Отож, продовжую пости про різдвяні страви, які увійшло до збірника від "Клубу галицької кухні", який можна придбати в сувенірних магазинах міста.
Цей смачний додаток - обов'язковий атрибут, на мою думку, і різдвяного,і  великоднього столу. У кожному регіоні його готують по-своєму. 
На Галичині - це як пікантний салатик з бурячка, який має ще назву "бурЯчки" - він йде як до овчоевих, так  і до м'ясних страв. Особливо смачно до холодцю. 
В мене бабця його робить інакше, гострим і моцним - багато не з'їси, але смак м'ясного підкреслює бездоганно. 
Можна додавати до рецепту меду, родзинок, калини - знову ж таки, імпровізація зробить своє - новий смак старої страви гарантований.

На баночку (орієнтовно півлітрову) знадобиться:

- 2-3 середні буряки
- корінь хрону
- столова ложка оцту
- сіль, цукор до смаку
- чайна ложка меду

Буряк відварити та очистити. Натерти на найдрібнішу терку. Хрін помити, почистити та замочити в воді (аби потім легше було терти). 
Натерти на найдрібнішу терку. Натертого хрону має бути в еквіваленті до буряка як 1/5, якщо любите більш пікантний смак – на одну четверту. Перемішати, посолити, поцукрувати, додати мед та добре вимішати. ( в мене на 2 більшенькі буряки пішов один середній корінь хрону). В моєї баби один до двох.

28 грудня 2013 р.

Смак свята.2.Квасолька з овочами

Отож, продовжую публікацію постів з міні-збірника рецептів до Різдва  від "Клубу галицької кухні".
Взагалі то, я щось підторможую - як я хочу викласти 12 рецептів до Святвечора, якщо маю на то 9 днів? А ще ж є пости які чекають публікації... 
Словом, буде по дві страви в день, аби всі бажаючі могли спланувати приготування не відкладаючи все на останній момент.
Дана квасолька - це консервація нашвидкоруч, яка потім може зберігатись в холодильнику і слугувати не тільки окремою стравою, а й гарніром до риби, або й заправкою до супу. Осбливості овочам додає приправа пажитнік (воно ж фенгурек, гуньба сінна, буркотина, грецьке сіно, окладник, сіре зілля, пажитник, шамбала, чаман, грибна трава).
Кількість інгридієнтів подана з розрахунку на півлітрову баночку.

Отож, вам знадобиться:

- склянка білої квасолі
- середня морквина
- невеличка цибулька
- половина болгарського перцю
- зубок часнику
- 2 суцвіття гвоздики, 3 горошини духмяного перцю, пів чайної ложки сушеного фенгуреку (пажитнуку)
- сіль, перець, олія

 Квасольку попередньо відварити до готовності в достатній кількості підсоленої води. Цибульку дрібно нарізати та підсмажити на олії до золотистого кольору, далі на пательню додати натерту на крупній терці морквину, протушкувати трохи, потім додати порізаний соломкою болгарський перець (бажано червоний). Додати трохи відвару з квасолі, аби овочі не були сухі. Часник нарізати невеличкими шматочками та додати до овочів на пательні, посолити то всьо, поперчити, додати фенгурек, накрити кришкою і зняти з вогню. Банку добре промити. На дно викласти смажені овочі, далі шар квасолі і так чергувати. Між шарами покласти суцвіття гвоздики та розрізані навпіл горошини духмяного перцю. Зверху влити 2-3 столові ложки відвару з квасолі. Щільно закрити і поставити в холодне місце на 2-3 доби.
Яскраво, корисно і смачно, що ще потрібно до столу? Смачного:)

Смак свята.1.Голубці.

Ну, по перше вітаю себе з закінченням цікавого проекту, в якому я брала участь, а по-друге - від сьогодні я публікуватиму різдвяні рецепти з вищезгаданого проекту:) Тому якщо ви не знаєте що приготувати на Різдвяну вечерю - можете спробувати галицьку кухню - страви прості та легкі в приготуванні, але смачні та цікаві, словом, не бійтесь експериментів:) Якщо комусь потрібно буде перекласти якийсь рецепт - звертайтесь, то не проблема!
Отож, "Клуб галицької кухні", серед напрямків діяльності якого є видавнича діяльність та наукові дослідження, вирішив зробити до різдвяних свят міні-збірник рецептів до святвечірнього столу. Рецепти обирались як з популярних, так і з призабутих. 
Як ви зрозуміли, готувала і тестувала то всьо на їстивність я:) Ну і фото робила. До збірничка увійшло дванадцять пісних страв. Всі перевірені, відповідно мають вдатися у всіх бажаючих їх приготувати.
Наразі дані збірнички можна придбати у Львові у магазині "Сувенірний крам", що на площі Ринок та в крамниці "Під кумпелем", на проспекті Чорновола. Але буде більше точок:) Так що матимете не тільки цікавий, а й корисний сувенір зі Львова.
 Сьогодні будуть голубці. Я їх готувала першими. З першого разу не все вдавалось, та в результаті методом проб та помилок я отримала бажаний результат. Також скажу, що не бійтесь вносити свої коректури до рецептів. Імпровізації вітаються.
Отож, вам знадобиться:
-склянка рису
- болгарський перець різного кольору – жовта та червона перчини
- середня морквина
- півсклянки сушених відварених порізаних білих грибів (або 8-10 великих посмажених печериць)
- головка савойської капусти
- корінь петрушки
- прянощі, сіль, перець
Рис відварити, додати овочі подрібнені кубиками та гриби, все вимішати, посолити та поперчити.
(поки я готувала гриби - Томас перевіряв духовку:) )
Листя капусти приварити в підсоленій води до стану, аби воно гнулось і не ламалось. Начинити голубці.
Готові голубці скласти в деко, залити водою, додати порізаний корінь петрушки та горошини чорного і духмяного перцю, зверху покласти сухі гіллячки кропу, тушкувати в духовці 40-60 хвилин (можна то робити в гусятниці або так, як ви то зазвичай робите:) )
 Оскільки страва пісна і зі сметаною не подається  - можна зробити соус з гарбуза. Для цього переблендерувати відварений гарбуз з невеликою кількістю засмаженої на олії цибулі. Також можна давати до начинки зажарку з моркви та цибульки - словом, все в ваших руках, ідею до готування маєте!




Смак свята. Маковий завиванець

Все ближче і ближче різдвяна пора, яка крім релігійного контексту завжди мала ще й кулінарний. Можна сказати, що є ціла релігія різдвяної кухні - особливої, улюбленої, смачної. Для мене це як дві ери - перша ДО Різдва - себто Святвечір - час дванадцяти пісних страв, а друга - ПІСЛЯ Різдва, яку там, звідки я родом, називають "кОляди" - три дні свята коли люди ходять в гості, колядують, пригощаються самі та частують інших різними смачними штуками. Останні 10 років я живу у Львові, де Різдво - це велика гастрономічна традиція. І хоч багато страв мають тепер зовсім інший вигляд, та є ті, які, здається, були такими завжди. І хоч на різдвяній ярмарці пропонують різні смаколики - пряники і печенька, пампухи і пляцки, медяники і прецлі, нугати і андрути, льодяники та шоколад, випити гжанцю чи глінтвейну, та ніщо не буде таким смачним, як добра домашня випічка :)
Але мова нині піде про маковий завиванець - смачну дріжджову випічку, яка особливо смакує в різдвяний час.
Такий завиванець печетсья на Різдво з двох міркувань - по-перше, залишається тісто на пампухи, яких насмажено предостатньо, а по-друге - залишається мак, що треться на кутю. Можна, звісно, і спеціально приготувати складові, але так не цікаво:)
Мій завиванець був 30 см завдовжки, і орієнтовно 5 заввишки і 7 завширшки. Доволі мініатюрний:) бо в мене стільки тіста лишалось. Так вийшло, словом. А в моєї мами вони суттєво більші....
Якщо робити з цілого рецепту поданого нижче - то вийде 3 таких менших, або ж два більших. Рецепт тіста підходить як для пампухів, так і для завиванця. Рецепт невеличкий, тому якщо хочете більше - рахуйте пропорцю.
Отож підготуйте:
-  30 грам дріжджів
- 150 грамів теплої води
- 2 столові ложка цукру
- один жовток
- 2 столові ложка олії
- цедра з апельсину та лимону, сік з лимону
- столова ложка міцного алкоголю (коньяк, віскі, горілка чи ром)
- пакетик ванільного цукру чи третина пакетику ваніліну
- борошно – скільки візьме
- олія для смаження та цукрова пудра для посипання

Дріжджі розчинити в теплій воді, додати столову ложку цукор та 1-2 столові ложки борошна. Поставити в тепле місце на 30-40 хвилин.
Жовток розтерти з столовою ложкою цукру. Додати ванільний цукор (чи ванілін), цедру з цитрусових. Додати до яєчно-пряної маси дріжджову масу, добре вимішати. Додати олію та алкоголь. Додавати по троху борошно та інтенсивно вимішувати. Тісто має бути по консистенції як на пиріжки – пухке і не забите. Місити поки не відставатиме від рук ( хвилин 25-30, і чим довше місити – тим краще). Готовому тісту дати пів години підійти. 
Розкатати тісто більш-менщ прямокутної форми, нанести начинку (в даному випадку - запарений та перетертий мак), орієнтовно 3 столові ложки на один завиванець. Робити то всьо варто охайно, а ще - не варто захоплюватись - якщо начинки забагато - може тріснути...
Скрутити рулетом, шов має бути знизу, на "підошві". Оскільки в мене дечка антипригарна - я її особливо нічим не змащувала, хіба трохи олії линула... 
Завиванець покласти в дечку, дати ще постояти хвилин 15, тоді мастити верх завиванця водою або збитим яйцем, а потім - відправляйте в розігріту до 200 градусів духовку на хвилин 20 (час - штука відносна, залежить від розміру випічки, особливостей пічки та дечки).
Як дістанете з духовки - не спішіть виймати з дечки, а спершу накрийте на 10-15 хвилин вологим чистеньким рушничком з натуральної тканини і дайте так постояти. А потім - нарізайте і насолоджуйтесь - цитрусовий аромат тіста в поєднанні зі смаком маку точно не залишить вас байдужими:)
Зверху можна присипати цукровою пудрою. Термін придатності мені не відомий - поїдається практично відразу. Ну 3-4 дні його точно не погублять, якщо зерігатимете в кульочку.

І маленький анонс - від завтра буду викладати святвечірні рецепти з нового міні-збірничка переписів:) Але то вже завтра!