About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

4 листопада 2013 р.

Tex Mex BBQ

Після випадкової здибанки з Леською в суботу та доволі вдалого двадцятихвилинного фотосету вирішили ми десь сходити пожувати. Леська - панночка худенька, але до доброго їдження має такий же апетит як і я, себто гарний:)
Поки ми чекали на трамвай біля парку - перебирали один за другим заклади куди сходити - щоб і смачно, і цікаво, і щось таке, де ще не були. Вибір свій зупинили на відносно новому ( десь півтора року тому, якщо не помиляюсь, відкрилось) закладі, яке позиціонує себе рестораном Техасько-Мексиканської кухні у Львові.
Поки ми їхали - подумки перебирали, що б такого замовити. Вийшовши з трамваю на Франка попрямували на вул. Дудаєва - якщо хтось пам'ятає, колись давно там була піцерія (там колись висіла неймовірна картина нічного американського мегаполісу) і магазин музичних інструментів за стіною. Чи залишились інструменти - не зауважила.
Коли ми прийшли - місця було вдосталь. Заклад відкриває свої двері відвідувачам щодня з 16.00 і працює до 23.00.
При вході відразу за скляними дверима - стійка, з-за якої мило посміхається працівниця залу. А також шкірив зуби гарбуз - то було після Хеловіну, який полюбляють американці.
Всі дівчатка-офіціантки у ковбойських капелюхах, вони ж висять і на стінах під свічниками. На кожному столі - маленький кактус. Оригінально:)
 Доволі просторо, мої улюблені цегляні стіни, зручні меблі простого дизайну, гамерикансько-гуцульскький хідничок на стіні:) Ну і заклик насолоджуватись прянощами життя.
 Ми відразу замовили пиво, Леся "зачекінилась", і стали чекати:) Час очікування склав менше ніж обіцяли - то потішило.
Взагалі меню доволі цікаве - добре, що всі страви супроводжуються фото - я б ніколи не здогадалась, що таке "вічілада" чи "чімічата" (якщо добре написала). В меню головний акцент на стейках та різних стравах в традиційних мексиканських кукурудзяних тортільяс - подібне на лаваш, але інакше. Гарний вибір закусок для пива. Є в меню і ребра по-техаськи, буріто, чілі-суп та текіла. Текіли не брало - не пасувало якось, хоча хотілось... Пили пиво 0,3 - не пам'ятаю яке, але якесь наше, 9 грн. за порцію. Повертаючись до меню - ми замовили ті дві вищезгадані штукенції. Яка з них яка - тепер навіть не кажу.. Леся замовила більш ніжне - в неї в тако (якщо не помиляюсь так називаютсья ті хлібці-млинці) було "замотано" тушковані овочі з мняском - квасолька, кукурудза, цибуля, перець, ніби ще щось - але дуже соковито і смачно.
До кожної страви на вибір два будь-які гарніри. Вона обрала кукурудзу з вершками і рис.
 На стіл принесли ще пляшечку традиційного соусу, але нам він не знадобився.
Справа в тому, що те, що замовила я виявилось не просто гострим, а неймовірно гострим "трішки гострішим, ніж зазвичай", як попереджала офіціантка. Тож вже після першого шматочка я зрозуміла, що мені не страшні ні грип, ні простуда - чилі робить своє діло:)
 Один з рулетиків був з сиром, більш ніжний на смак, а інший - з фаршем ( обрала яловичину, ще була курка і свинина). Гострим виявилась та червона поливка. З гарніру - та ж кукурудза (дуже смачна  - солодкавий присмак дуже пасував до насиченого гострого соусу) та запечена картопля з сиром і спеціями - така собі бульбочка, загорнута у фольгу. Нічого зайвого, лише приємний смак.
 Між іншим, якщо є бажання - можна поспостерігати як шкварчать стейки на решітці грилю:)
 Ну і обрати той, який вам до вподоби:) 
Дещо здивував туалет - так просторо, аж незвично, як для львівської кнайпи... Папір, серветки, мило і чистота - гарний комплект, не знаю, чи то початок робочого дня дався взнаки, чи там завше так... Але прибрано, і то приємно:)
Як приємно і те, що шеф закладу Майкл (який залишив рідну Америку, одружився на українці і щасливо мешкає у Львові та займається улюбленою справою) спілкується з усіма відвідувачами, уточнює що сподобалось, провадить цікаві діалоги, а ще - готує та подає ( при нас "доводив до кондиції" десерт для однієї панянки - з допомогою спеціальної штукенції, схожої на маленький пальник, припікав карамельну шкірочку на крем-боюле ( ну принаймні так виглядало здалеку, можливо то був і інакший десерт).
Звісно, що питали чому обрав Львів, а не Київ, чому Україна, а не якась інша країна, чи подобається йому тут. Було видно, що йому дуже подобається те, чим він займається - в нього горіли очі коли він розказував про свій заклад, про те, як йшов до цього, про те, як працюється зараз. Він нагадав мені про те, що "робити те, що приносить задоволення означає бути вільним".
Україну він любить, адже вона стала для нього другим домом, в "Tex Mex BBQ" є навіть особливий прапор (такий можна тут же придбати за 300 грн.).
Цікаве місце, ціни - дещо вище середнього, атмосферно і приємно. Викликає бажання прийти ще на якесь паті. А ще - привести працівників деяких наших закладів і на прикладі Майкла показати, як потрібно комунікувати з клієнтами. Ну ми прийдемо ще, це точно :)
п.с. фото дещо неякісні, звиняйте, а ви б заморочувались з настройками на камері коли перед вами стільки вкусняшок???

2 коментарі: