About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

28 листопада 2013 р.

ОЦЕ, або Медяник нашвидкоруч

До Львова прийшла зима. В понеділок, коли я була на роботі пішов сніг... Напевне це вже остаточно - що ранки, що вечори, сповнені морозною прохолодою, мерзнуть пальці, рум'яніють від вітру щоки, хочеться закутатись в шалик і чимскорше дійти додому... В таку пору особливо хочеться лежати в ліжку під ковдрою, дивитись фільми і щось жувати, або ж запросити друзів на чай (так-так, бо самим іти холодно:) ) і спекти щось смачне. Влітку до випікання натхнення менше, бо в квартирі  і так душно, а от в холодну пору це дуже навіть доречно. Найкраще, коли рецепт простий, швидкий, але смачний. ОЦЕ навіть не знаю до чого віднести... 
Мама сказала б що то повноцінна коврижка, мені більше до медяника схоже, а може бути й незвична шарлотка. Словом, ОЦЕ називайте як хочете, і додавайте теж все, що завгодно - буде смачно!
Я маю антипригарну форму діаметром 30 см. Корж був завтовшки 2 см (якраз покривав начинку), але можна було робити і більше тіста - наступного разу врахую. Якщо плануєте перемащувати - печіть виший корж і розріжете потім, відповідно беріть вдвічі більше інгридієнтів.
Мені знадобилось:
- 1 яблуко
- жменя родзинок
- жменя кураги
- 1 столова ложка меду "з гіркою"
- 2 яйця
- 4 столові ложки борошна "з гіркою"
- 2 столові ложки рідкої сметани (якби була густа - достатньо було б однієї "з гіркою")
- 2 столові ложки цукру
- 2 столові ложки гарбузового пюре ( за бажанням)
- трішки соди погашеної оцтом
- цукрова пудра
- масло та сухарі для підготовки форми.

Я робила наступним чином - змазала форму маслом та щедро посипала меленими сухарями - хоч форма і антипригарна, та все ж звичка є звчика:) Яблука очистила від шкірок та серцевин і нарізала шматочками орієнтовно 1х1 см. Курагу промила і теж дрібно нарізала. 
На форму обережно висипаємо "начинку" - різані яблука, курагу та родзинки. 
Можна також додавати сушену журавлину (клюкву), подрібнені горіхи, фініки чи інжир. Або ж цукати. Але не варто дуже захоплюватись - кількість начинки  не має бути великою, якщо сухофрукти - то дві жмені, якщо в'ялені вишні чи сливи - то тоді краще взагалі без сухих інгридієнтів робити ( так смачніше).
Яйця збити з цукром до густої піни, далі додати сметану, мед та соді з оцтом. Далі додавала пюре з гарбуза (150 грам гарбуза порізала дрібними кубиками та варила протягом 15 хвилин з цукром (столова ложка) та трьома суцвіттями гвоздики. Далі злила сироп, перебила блендером і злила зайвий сік).  До однорідної маси додати борошно. Ще кілка секунд збивала . Тісто обережно вилити у форму та поставити в розігріту до 170-180 градусів духовку на 25-30 хв. (залежить від форми, кількості тіста та духовки).
Готовий корж дістати з форми та перевернути догори дном (щоб став рівніший), посипати перед подачею цукровою пудрою.
 Не черствіє протягом 4-5 днів якщо тримати як я - просто нарізним на тарілці, аби ходити і їсти:) добре смакує, коли нарізано невеликими шматочками.
п.с. класно ще таке з шоколадом робити, але тоді спершу тісто, а зверху - шматочки дробленого шоколаду, які потрібно перед випіканням акуратно сірником чи зубочисткою "повтоплювати" в тісті.
п.с. Звісно, що не обійшлось без мого помічника:) Сер Томас завжди мусить бути в курсі подій!

27 листопада 2013 р.

Пошта на Друкарській

Зовсім недавно в старій частині міста ФЕСТ відкрив нову місцинку. "Пошта на Друкарській" - саме таку назву носить заклад де печуть пироги, варять каву та роблять листівки, які тут же можна відправити (якщо я правильно зрозуміла).
Заклад має два зали - у першому можна зробити замовлення (діє самообслуговування) і поки на нього чекатимете, будете мати час порозглядати старі листівки,  приладдя для виготовлення гравюр-листівок, пороздивлятись чудернацькі крісла.
Другий зал - більш просторий, має 6 великих столів (хоча на мою думку краще було б більше менших), купу фото та листівок на стінах і різну поштову ретро-арибутику на підвіконнях.
Місце доволі креативне, персонал наразі привітний, посуд чистий. Щоправда коли ми були - народу було небагацько, але офіціантка дуже хутко забирала посуд (колись таким в "Челентано" страждали - типу посуд забрали і "до побачення"), що я навіть не зогледілась... Хлопчина на касі приємний і комунікабельний. Офіціанти для антуражу зодягнути як працівники пошти - мають халати, фартухи та нарукавники.
Щодо цін - різні. Пироги від 25 до 45 грн за порцію. І якщо мій з яблуками та корицею (за 25 грн.) був нормальний, то Леська була розчарована.
Вона замовила з ківі і персиком (за 35 грн.), але оскільки фрукти були свіжі - то під час випікання пустили сік, пиріг знизу був гливкий і несмачний... Здалось би попередньо їх порізати і посипати цукром, аби стік зайвий сік, або і взагалі трохи карамелізувати. Є ще з картоплею та сиром, куркою і грибами, гречкою і овочами. До всіх пирогів є додаток-соус, солодкий, або ж ні.
Гарно, що можна взяти пиріг з собою. Особисто для мене порція дещо завелика, тому дівчинка мені любязно замотала половинку та гарно запакувала. Прийшовши додому я виявила, що мені ще й соус дали (нагадує перетерту малину та ожину).
Лате роблять непогане, але, як на мене, забагато молока - кава чується слабо. Я брала чай (15 грн. чайничок) - такий, як і у всіх закладах даної мережі. Посуд, доречі, білий (хоча брендований був би доречніший...), а от розноси - класні.
В наявності різний алкоголь  - як наливки власного виробництва, так і міцні напої відомих та не дуже відомих фірм.
Кухня є прозорою в прямому значенні - через скло можна поспостерігати за процесами приготування та випікання.Багато гарного начиння в ретро-стилі.
В цілому атмосфера доволі приємна, хоч ще чогось і не вистачає в інтер'єрі. Було б краще, якби в меню ще було кілька салатів та якісь цікаві закуски власного виробництва, але в цілому непогано, особливо для гостей нашого міста яким бракує антуражу серед буднів.

24 листопада 2013 р.

Сир + гарбуз = осінній тандем

Гарбузик... Я не знаю, як можна не любити цей смачний і корисний овоч, який інколи настільки дивує смаком, що не розумієш, як воно так може бути... Останній гарбуз переданий мені мамою був неймовірний - солодкий і соковитий, а ще - яскраво-помаранчевого кольору, просто сонце! З нього готувала зупку-пюре, соус до голубців, повидло і от вирішила спекти пляцочок з того, що було в холодильнику.  А оскільки я ще  й сирники  полюбляю, то напевне поєднання сиру з гарбузом для мене найідеальніше. Оскільки форма в мене невеличка ( на 8 порцій), то і інгридієнтів я брала небагацько, думаю, на стандартну тортівницю діаметром 27-30 см треба  вдвічі більше складових, або і в півтора... Ви ж знаєте, що я маю один недолік - робити все "на око"...

Отож, мені знадобилось на тісто:
- 1 яйце, 
- 3 столові ложки цукру
- 50 грамів масла (брала домашнє - з магазинного масла чи маргарину тісто якесь тверде виходить, певне через хімічний склад:) )
- трішки соди погашеної оцтом
- борошна - скільки візьме ( в мене пішло півсклянки)
- півпакетика ванільного цукру
На начинку:
- 200 грам сиру (творогу)
- одне яйце
- столова ложка цукру
- півпакетика ванільного цукру
- 100 грамів гарбуза + кілька суцвіть гвоздики, зірочка бадьяну та 2 столові ложки цукру
 
 Перетираємо тепле (але не розтоплене!) масло з цукром, ванільним цукром та яйцем до однорідної маси. Я зазвичай роблю подобу пісочного тіста саме таким чином. Але можна  і "січене" тісто робити, з додаванням холодної води. Я його чомусь не практикую, хоча, гадаю, воно теж було б доречним - адже суть - зробити основу-тарт.
Та все ж, повернемось до тіста. До перемішаної маси додаємо трішки соди погашеної оцтом та по троху всипаємо борошно. Можна, звісно, мішати тісто і з допомогою міксера, але як на мене то буде не те...
Тож додаємо борошно поки не зможете місити тісто руками. Замішене тісто відправляємо на півгодиини в холодильник і тим часом готуємо гарбуза.
Гарбуз очистити від шкірки та волокон серцевини (якщо такі є), порізати невеликими шматочками, залити водою, аби тільки покривала, додати спеції та цукор і варити на невеликому вогні до стану, аби можна було перемняти. Чим менші шматочки - тим скорше то вийде. З готового гарбуза зливаємо сиром та забираємо спеції і перебиваємо блендером до однорідного стану. Даємо охолонути.
Сир перетираємо з яйцями та цукром. Якщо сир густий - додайте трохи сиропу, який злили з гарбуза. Якщо сир добрий і без того - можете спокійно виливати сироп геть:) Якщо ж надто мокрий - додайте трохи манки. Але я того ніколи не роблю - тоді сир не такий сирний...
 Дістаємо тісто з холодильника та розкачуємо тонким листом. Я ще лишила трішки тіста, аби сплести косичку на край. Форму змастити маслом та посипати меленими сухарями. Обережно вкласти тісто з бортиком (щоб в подальшому заповнити то всьо анчинкою). Накрити пергаментом та засипати квасолею/горохом/кукурудзою/чечевицею чи що ви там маєте. Це робиться для того, аби основа була однорідна і не дулась пухирцями. Я ще, якщо не забуваю, проштрикую дно виделкою.
Відправляємо в духовку на 7-10 хвилин на температурі 170-180 градусів.
 Дістаємо з духовки, вивільняємо від пергаменту з крупою та закладаємо сирною масою. Поверх охайно викладаємо гарбуза. Я ще робила кантик-косичку, але можна і без того обійтись. Взагалі, чим глибша форма і чим більше сиру - тим смачніше буде. Ставимо в духовку на 25-30 хвилин (час - то така відносна штука, то всьо залежить від духовки...)
В мене ще була версія маленьких кошичків з такого ж тіста, щоправда я не пекла окремо тісто, а все одночасно, вкладаючи поверх сиру кілька родзинок і дольку яблука.
 Готові кошички-тартики посипала корицею.
 Але щодо пляцочка-сирника. Вийшов ось такий.
 Для отих чудернацьких розводів я просто повиписувала пару вісімок зубочисткою. Сир виходить не сухий, а гарбуз його добре доповнює (оскільки він доволі солодкий, відносно решти начинки).
 Насправді все просто, так що ловіть момент, поки є гарбузи!
Смачного!

21 листопада 2013 р.

Фестиваль вуличної їжі в столиці, або нарешті руки дійшли


Для  мене їжа є не  просто  необхідністю чи порядком речей, ви вже напевне це зауважили... Хоч їм я не так і багато, але люблю частенько щось пожувати. Звісно, що не тільки я, а й багато моїх знайомих десь колись таки стикались з потребою вуличної їжі - чи то в поїздці, чи то за браком часу, чи просто захотілось, є й ті, які цілеспрямовано купують їжу на ятках. 
Я взагалі до вуличної їжі ставлюсь посередньо - якщо їду десь, то завше маю канапки і печенька, якщо щось хочу перекусити - то йду в заклад, але, приміром, під час поїздок закордон - вулична їжа це як обов'язковий атрибут - вона всюди дуже різна  і всюди не надто корисна:). В нас чомусь якість бажає кращого... У Львові, приміром, для мене перша асоціація з вуличнею їжею - перепічки біля "Альянсу", "Біг-бургер" на Дудаєва, "Чудо-піч" і інша фігня з запахом перепаленої олії та надлишком холестерину.
Захід який не так давно відбувся вже вчетверте в Києві має на меті показати і інший аспект вуличної їжі - довести, що вона може бути і смачною, і якісною, і навіть корисною.
два тижні тому ми їхали до столиці за трьома речами:
- погуляти в ранковому тумані над Дніпром
- відвідати фестиваль вуличної їжі

Всі ці три пункти були в різних кінцях міста, але це не було проблемою. Після цілого дня на виставці ми поїхали на в сторону Дарниці, була година четверта - сонце починало сідати поміж будинків розсіюючи своє апельсинове світло. Повертались ми назад в атмосфері ноч і- хоа було не так і пізно, лише по шостій.
Сам фестиваль відбувався на території ТЦ "Даринок" (щось типу нашого "Південного") на території паркінгу, де було споруджено великий намет, імпровізовану сцені та поставлено різні столики. Про те, що тут їдять ми помітили на підході:)
Зважаючи на краєвиди навкруг, здавалось що це пікнік на території покійного "Полярону"  :), хоча водночас цегляні будові з сліпими вікнами нагадували про віддалені райони Нью-Йорку, на ту ж таки американську тематику були зроблені і банери-огорожі.
На сцені постійно хтось грав, співав, а під сценою на кріслах-мішках бавилась дітвора (поки їхні батьки бухали відпочивали з друзями).
Фестиваль мав на меті, за словами організаторів, зробити місто кращим, розказати людям про нові місця з якісною вуличною їжею. "Мы хотим, что бы такая еда была по всему городу, поэтому решили этот фестиваль провести на Левом берегу Киева. Не смотря на глубокую осень, у нас будет тепло, весело и вкусно." - десь от така логіка.
Отож зайшовши від сторони сцени я пішла роздивлятись, що б такого заточити на підвечірок.
Крайня ятка - веганська. Мудро, не всіх вражають сосиски чи бургери, або ж приміром китайська лапша. Вегетаріанські канапки, чаї та пиріжки - непогоно, скажу вам, як для початку.
Далі були лоточки від ресторану "Гарбуз" - повна протилежність  попереднім. Тут уже були не тільки овочі:) Поряд з соковитими перцями та печеною бульбочкою на грилі мліли ковбаски. Нефігові такі, по 20 грн. за 100 грам. Ми взяли половинку кільця. Трохи ступили, взявши то до пива - надто жирна, хоч і смачна. Тут би доречнішою була б чарка горілки, але оскільки ми "не по тій часті" то й так було не так і погано:)
Далі  були лотки від суші барів, тиснули фреші, крутили роли, робили лапшу та пекли картоплю.
Коли ми сиділи за столом - біля нас компанія взяла таку. Не бачила на їх лицях особливого ентузіазму.
Далі я не дуже зрозуміла що то було - на вигляд гарно і корисно, впринципі, але щось ні клієнтів, ні продавців не наблюдалось...
Були там і сендвічі, і хот-доги, і солодощі.
Кіш-лорени були ледь не на кожному другому прилавку - щоправдя всюди різні, але доволі апетитно виглядали. Шкода, доречі, що у Львові такі не продають "з собою". Ми брали в іншому місці, доволі смачно.
Далі смажили, тушкували, парили, різали, мастили і впарювали:)
А ось сирочки - то тєма... Добре пордумао, щодо одноразової упаковки-посудки та поєднання складових - були пачки з антіпасті або ж з сирами, ціни в межах 30-40 грн. Найприємніше, що сир різали при тобі.
Не обійшлося і без солодощів (хоча реально - яке їх відношення до вуличної їжі?), які були представлені в більшості капкейками та меншими тістечками. Можна було також замовити каву на піску, до якої вишикувалась чимала черга..
Порція кави, між іншим, коштувала в районі 20 грн.
А далі було шоу - під коментарі ведучого смажити котлетки до бургерів. То була ціла процедура. глядачі були в захваті. Котлетки смажились на грилі,а  не в киплячій олії, пахли димком як і булочки, що підігрівались поруч. Сумніваюсь, лише, що хтось так би робив щодня....
Кілька яток грилювало на гарнір овочі.
Були там і більш екзотичні речі - мідії, наприклад... Це нагадувало вуличну їжу в якомусь французькому портовому містечку, але з Києвом не асоціювалось аж ніяк...
Якщо вже звертатись до інших країн, то ті ж таки кіші то зовсім не українська страва, як і пироги від Заріни.
Було на фестивалі місце і охайним тортикам. Щоправда, я не бачила аби їх хтось їв...  І знову ж таки пироги-кіші.
Були ще отакі штучки - які випікались на приладдях на кшталт качалок.. У нас такого не бачила.
Публіки було багатенько, багато хто доповнював імпровізовані застілля алкоголем, дехто дуже навіть міцним. Взагалі питання напоїв, як на мене, до кінця не було продумане. Але поруч був супермаркет, і це все вирішувало:) А народ їв, пив, відпочивав не залежно від віку.
Була на фесті і поліція, яка розшукувала голодних. Оскільки більшість відвідувачів цілеспрямовано проїхала поїсти на свіжому повітрі , їм було складно знайти жертву. Це власне були ведучі заходу, які коментували приготування вищезгаданих бургерів на грилі.

Я взяла ковбасу з печеною картоплею, кіш-лорен з лососем та гофру з журавлиною. За ковбасу я вже казала вище, картопля непогана, аджика була смачна, натуральна.
Кіш мав в начинці рибу та брокколі. Я таке поєднання дуже люблю, тому власне і брала пиріг. На фото - порція розрізана на двоє, ціна - орієнтовно 30-40 грн. залежно від начинки.
Гофра мала пряний присмак, не надто тверда, мені добре пасувала до пива:) ціну не памятаю, шось в межах 10-20 грн. Там були ще інші - солені, шоколадні, з добавками різними... Пекли відразу "не відходячи від каси".
День добігав закінчення, відвідувачів не меншало, апетити росли. Не залежно від віку:)

Увагу привертали ще отакі конструкції-скульптури з кольорових ящиків.
А це типу бекстейдж...
Вцілому це було цікаво і смачно, але є "але": вулична їжа на те і вулична, аби бути дешевшою, ніж та. яку пропонують заклади; вулична їжа - це їжа вулиці, а не ресторан на виїзді; вулична їжа - це та, яку зручно взяти з собою. Склалось враження, що не всі зрозмуіли суть концепції, та все ж було цікаво і своєрідно.
Якби аналогічний захід провести у Львові то фаворитами були б сирники і кава, але це знову таки не надто зручно їсти йдучи... Все таки ми не американці, аби їсти на ходу... То всьо звісно добре, але краще б були заклади з дешевшими цінами на різні смаки, адже українці - культурна нація, та й наша кухня не передбачає такого способу споживання....