About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

19 жовтня 2013 р.

"Кайзершмаррен", або сніданок вихідного дня по-цісарськи

Ця страва дуже проста в приготуванні,  хоча походить ще з часів Франца-Йосифа та має свою історію. Легенд про неї є безліч, та одна з них стверджує, що якось одного разу, Кайзер Франц - Йосип заблукав у глухому лісі. Продираючись через хащі, він, нарешті, побачив вогник і незабаром вибрався до крихітної селянської хатинки, де його зустріли з усією привітністю. Господиня не мала нічого крім яєць та цукру, та все ж вона хотіла пригостити цісаря, тому нашвидкоруч зготувала для Франца Йосифа солодкий омлет: змішала молоко, яйця, трішки борошна і цукор, вилила суміш на пательню, трохи підсмажила, а потім ножем швидко нарізала все це пишними тонкими смужками, підрум'янила їх, посипала цукровою пудрою і подала кайзеру разом зі сливовим компотом. Францу Йосипу надзвичайно сподобалося смачна страва, і, повернувшись додому, він наказав щедро обдарувати господиню, а придворним кухарям - готувати йому «селянську закуску» щодня. Відтоді солодкий омлет стали називати «кайзершмаррен» - у перекладі з німецької «смужки кайзера». Чи правдивим є вищенаписане - не знаю, та омлет направду своєрідний, до того ж ніхто не знає його ідеальних пропорцій та додатків - хтось робить з додаванням родзинок, яблук, ягід, я ж додавала курагу та нектарини. Словом будь-яке поєднання буде смачним та оригінальним:)
Для нашого сніданку знадобилось:

- 3 яйця
- столова ложка "магазинної" сметани ( молока не виявилось)
- столова ложка борошна
- столова ложка цукру з "гіркою"
- 1 нектаринка
- 4 великих кураги
- столова ложка цукрової пудри

Збити міксером яйця з цукром, потім додати сметану та продовжити збивати. додати борошно. До готової маси вкинути дрібно нарізану курагу та половину нектарини. Тісто вилити на гарячу пательню ( попередньо змастивши її олією). Накрити кришкою. За кілька хвилин кришку зняти, порізати на шматочки та перевернути їх. Подавати відразу з пательні на тарілку та до столу, інакше омлет не буде пухким і сяде. зверху присипати пудрою та декорувати плястерками персика.
На жаль, поки я фотографувала страва трошки "сіла", та все ж смак виявився приємним та цікавим. Сливового компоту не було, тому в доповнення був чай:)
Всім смачного та солодких вихідних!

2 коментарі:

  1. Точно в мене є навіть книжка, "блюда іностранной кухні" німецьких авторів, там є про цю страву і історія, правда в історії було що омлет у неї розвалився сам)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. можливло, я ж кажу, що є багато легенд з того приводу, щоправда "розвалився сам" то я читала про іншу страву, типу "порвані млинці", які готував придворний кухар... Взагалі побутує багато байок про кулінарні уподобання цісаря, тому я не надаю тому принципового значення, а просто готую і їм:):):)

      Видалити