About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

30 жовтня 2013 р.

Coffee Love - кавові почуття "по-привокзальному"

Так сі стало, що минулої п'ятниці я потрапила до ТЦ "Скриня", де на третьому поверсі в куточку вмостилася маленька кав'ярня "Coffee Love", яка працює щодна з 10.00 до 20.00.
Ніколи не була там раніше, і не знаю, чи потрапила б туди спеціально, та все ж я там була:)
Два круглі столики, кілька крісел, вазонки та барна стійка, розмальована стіна, безліч сортів кави та чаю, оригінальні солодощі - все це складові закладу, який відноситься до категорії "coffee-to-go", тож якщо вам забракне місця - можна просто взяти ароматний напій з собою.
Приємна продавчиня-бармен-офіціантка в одній особі швидко виконує замовлення. 
Оскільки кава мені останнім часом чомусь не йде, я замовила какао. Порція напою з вершками - 19 грн. На моє прохання ще посипали зверху корицею та дали соломинку.  Смачно. Щоправда трішки слабеньке какао. Але хороший настрій після нього був. Ну і ледь на потяг не спізнилась :):):)
Десь в інтернеті наткнулась на інформацію. що солодощі сюди потрапляють з "Вероніки". Не пробувала, але на вигляд було смачно.
 Наявність гарних баночок та стрічечок створювали ілюзію вічного Різдва. Я то люблю...
Взагалі, в декорі присутні різні милі оку дрібниці, шкода, що не можна було фотографувати барну стійку - вона особлива:)
Багато чаїв. На любителя.
Ціни не малі, алей не такі захмарні, є картка, за якою кожна 10та кава халявна.
В цілому дуже мила атмосфера, хоч і в людному місці. Навіть дивно, як таке миле місце може бути в такому нелюбимому мені районі вічного руху і "доїжжжжєючіх" :) Good luck, Coffee Love !

29 жовтня 2013 р.

Крілики. Цінне хутро і не тільки...

Кролики... Милі такі звірушки, яких було багацько в моєму дитинстві, і не тільки в моєму. Коли я була мала всі наші знайомі тримали кролів, а в нас ще й дві кролиці було - тому кожного літа був обов'язковий ритуал годування малечі молоком з пипеток, бо забирали їх від мамані, яка з легкістю могла їх почавити. Тримали ми зазвичай сірих, рідше - білих та чорних. Ще до того, як я пішла до школи, у часи коли хліб був по 14 копійок (сірий "кірпічік"), а кролів у нас було штук 25 мій дід займався ними, як улюбленим хоббі. Я теж любила, особливо взимку, нарізати той хліб в сараї на дрібні кубики і годувати ним кріликів з рук. Мене вони ніколи не кусали. Я їх любила. І досі люблю. Тільки інакше...
При всій моїй симпатії до цих пухнастих вуханів я люблю їх в сметані... Вибачте, кролята, але така ваша доля...
 Колись може напишу про то окремо, але зараз мова піде про інше.. Про мою любов до кролячої печінки - ніжної і соковитої.
Коли дід брав ножа і йшов за кролячі вольєри - і я, і кицька Марта, знали, що на вечерю буде печіночка. Марти вже давно немає, як немає і діда, а купити доброго сільського кроля з нутрощами часом вдається.
Мама десь такого таки викупила. М'ясо помандрувало в морозилку до мого наступного приїзду, а потрошки - на пательню.
Оскільки кроляча печінка не має гіркоти, не потребує спеціальної обробки та довгого готування - я вирішила зробити її собі на обід з яблуками та цибулькою.

Отож, мені знадобилось:
- комплект кролячих потрощків ( печінка, сердечко та дві нирочки)
- яблуко
- цибулина
- сіль, перець, цукор

Печінку помити, просушити паперовим рушничком та порізати ( орієнтовно 6 шматочків). Шматочки не повинні бути малими. Цибулю порізати кільцями. Яблука - очистити від шкірки, порізати на кільця і позбутись серединки за допомогою вузенького кулінарного кільця чи старої пробки. Яблука поцукрувати.
 На гарячу пательню влити олії, покласти печінку, серце і нирочки. Вогонь зробити маленьким. Оскільки печінки не є багато - вона займе половину пательні.
Коли печінка з одного боку присмажиться - перевернути. На пательні (збоку) розкласти цибулю так, аби після присмаження з іншого боку туди перекласти печінку - ніби на подушку. На вільне місце кладемо яблука і накриваємо кришкою на 3-5 хв. Яблука перевертаємо, аби трішки присмажились з іншого боку т аза хвилину-другу викладаємо на тарілку. 
Печінку перевернути кілька разів, посолити та поперчити.
Поверх яблук викласти цибулю, зверху печінку. Можна прикрасити зеленню чи полити сметаною.
Шкода, що одного кролика вистачає лише на одну порцію печіночки.... Але зате якої... Ммммм...
Про приготування кролика в сметані - пізніше:)

27 жовтня 2013 р.

Гарбузове варення, або осінь в оранжевих барвах

Десь давніше я писала про те, що дістався мені гарний шматок гарбуза. Оскільки не люблю коли щось довго залежується - вирішила швиденько пустити його в діло. Частина пішла на оладки, частина - як доповнення до налисників з сиром, ще трохи на гарбузову кашку, а  решта - на варення.
Що можна робити з гарбузового варення? Та що завгодно - починаючи від перемащування андрутів і закінчуючи різдвяними пампушками.
Через те, що я маю дурну звичку все робити "на око", даний рецепт є не дуже точним, відповідно кожен може вносити до нього щось своє:)

Мені знадобилось:
- четвертина гарбуза середнього розміру ( грам 700-800)
- 3-4 столових ложок цукру
- половина апельсини 
- 4-5 квіточок гвоздики
- столова ложка меду
- паличка кориці
-півсклянки води

Гарбуз натерти на крупну терку. В банячку з грубим дном довести до кипіння півсклянки води, всипати цукор та гвоздику. Коли цукор повністю розчиниться - всипати натертий гарбуз та зменшити вогонь. З половини апельсини витиснути до того всього сік, а потім і саму м'якоть вкинути, аби варилася. Гарбуз має бути повністю покритий водою. Оскільки в мене гілочка кориці була велика і я нею то всьо помішувала, відповідно її третина варилась - якщо такого не маєте - кидайте просто маленьку паличку, або ж пів чайної ложки меленої ( у дуже крайньому випадку). За годину-півтори, а саме за стільки часу в мене вода википіла, а гарбуз став м'яким - додала ложку меду, коли він розчинився - зняла з вогню і закрила кришкою.
Коли вистигне - розкласти по баночках, щільно закрити (використовую для такого склянні баночки з-під оливок чи корнішонів) та поставити в холодильник.
Також смачно просто на булочку з маслом до чаю. Якщо не знати - то навіть важко сказати, з чого  ж то воно є... Можна також додавати натерте кисле яблуко - в такому випадку основний смак буде яблучний. Або ж моркву - тоді варто дати трішки більше спецій, або не було "овочевого"присмаку. 
Не знаю, чи воно до Різдва достоїть, оскільки нещодавно прочитала рецепт гарбузових тістечок - хочу спробувати найближчим часом:)
А тим часом Томас теж мусить долучитись до процесу і оцінити результат.
Він - сам на колір як те варення, але чесно - при приготуванні варення жоден рудий кіт не постраждав:)
Гарного вечора!

24 жовтня 2013 р.

Цвібак з яблуками

Коли з яблуками немає проблем, а з погодою вони є, оскільки вона восени не завжди сприяє вечірнім прогулянкам - можна просто 15 хвилин "попрацювати", ще годинку почекати, а потім весь вечір насолоджуватись домашньою випічкою без ГМО та таблиці Мєндєлєєва. 
Мені знадобилось 3 яйця, півсклянки цукру та стільки ж борошна, 3 невеличкі яблучка. Обсяг продуктів залежить від розміру форми. Себто приблизна пропорція така: 1 яйце+2 столові ложки цукру без гірки+2 столові ложки борошна з невеликою гіркою+невеличке яблуко, а виходячи з того ви вже орієнтуйтесь, скільки тіста потрібно для вашої форм.
Якщо давати забагато яблук - буде смачний, але не естетичний - яблука стають мокрі, втрачають вигляд та прилипають до форми, в результаті чого цвібак розвалюється. Самі з'їсте, але друзів не пригостите...

Отож:

- почистити яблука та нарізати невеличкими шматочками ( можна меншими, ніж на фото);
- збити яйця з цукром як на бисквіт;
- додавати по трохи борошно розмішуючи ( в жодному випадку не залізною ложкою - впаде тісто. Найкраще - дерев'яною чи пластиковою)  - тісто має бути як густа сметана;
- форму змастити маслом (щедро, не длобіться - інакше прилипне) та посипати меленими сухарями;
- духовку розігріти до 140 градусів;
- на дно форми висипати порізані яблука, при бажанні присипати трішки корицею, зверху обережно залити тістом;
- відправити в духовку на годинку (якщо форма велика - на 1 год. 15 хв.);
- готовий цвібак ще гарячим дістати з форми та покласти догори дном (якщо з яблуками все ок - то так і залишити, якщо не дуже - то за 5-10 хв. перевертайте назад - він тоді матиме рівну поверхню);
- посипати корицею та пудрою (я хоітла створити з того якийсь візрунок, потім збилась і почала їсти:) );
- почекати поки охолоне і їсти ( як ви зрозуміли, ми не дочекались.....)
Всім смачного!
П.С.Вибачайте за якість фото - треба ось з освітленням придумати... Може хтось щось мудре порадить???

23 жовтня 2013 р.

Stars Music Cafe

На вихідних тинялася з Катрін містом, спостерігали за кумедними псами в парку біля універу, за нами ж спостерігали дядьки на лавках - ще б, двоє на підборах поза 10 см. при зрості 180 :)
За пів дня ми встигли: продегустувати кілька видів вина, відвідати кілька кнайпочок, зробити з десяток досить гарних фото, так  і не попасти на ІІ день Свята сиру і вина ( влаштували його собі самі:) ), купити (нарешті знайшла!) журнал "Смачна подорож" (щоб похвалитись мамі своїми маленькими досягненнями) за 14 грн., намотати кілька кіл центральною частиною... Потім, коли вечір ставав все ближчим і ближчим, ми вирішили десь зайти перекусити. Оскільки було байдуже, куди йти - вибір пав на відносно нову місцину "Stars Music Cafe", яка знаходиться на вул. Театральній, 6, біля пам'ятника Підкові.
Колись там був бар "Титанік" (місце моєї першої романтичної здибанки). Колись - то років з 9 тому, тоді це була тиха, зазвичай напівпорожня місцина з дуже смачним "Тірамісу". Потім хтось бовкнув, що туди ходять "голубі", а потім там заклади змінювались один за другим... 
Зараз там є те, що є - заклад позиціонує себе як кафе-клуб, пропонує не тільки посидіти з друзями та перекусити, а й потанцювати (практично щодня є якась програма). Багато страв такі ж, як і у "Ель Греко", що біля Катедри. Але є й свої "фішки". Інтер'єр специфічний, важко сказати в якому то всьо стилі, але доволі затишно. 
Дзеркала створюють ілюзію розширеного простору, особливо знизу - здається, що купа місця. Насправді - дещо тіснувато. Коли ми там були - всі столики були зайняті.
Ціни привабливі, тому публіка - в основному студентська молодь. Зараз діє пропозиція, що всі напої по 10 грн., а страви - по 20. Є піци по 25 грн. та звичне меню зі звичними цінами, щоправда зараз воно мало кого цікавить..
Ми вирішити діяти як усі - тому замовили 2 великі піци "Челентано" та "Чотири сири", 2 глінтвейни, чай та мідії в клярі. Себто на 100 грн.
Чай заварний в чайничку, приблизно півтора горнятка. 
Глінтвей, щоправда тарифікується по 10 грн. за 100 грам, а не за порцію. Взяли по сто - оскільки ми вже його перед тим пили в інших місцях.
 Замовлення принесли доволі швидко. Офіціанти приємні, посміхаються, це вже тішило:) 
На кожному столику - букетик. Мило, та ті айстри виглядали дещо печально - ніби то вже осінь, а після неї - всьо, капєц, кінець... Але вода в вазочці була поміняна, отже тут слідкують за чистотою. Ну і краще так, ніж штучні. Пригадую, що в "Ель Греко" теж завжди були квіти на столиках. Тому висновок - най краще сезонні, та все ж живі :)
 Тож як я й казала, замовлення було оперативне, і вже за кілька хвилин нам піднесли піцу "Челентано" - не мокра, без надлишку кетчупу, в міру приправлена, трішки пригорів край, але від того смачно запікся сир. Словом, свої 25 грн. піца "відробила" і цілком виправдовувала свою ціну.
 Піца довго не затрималась, тож ми замовили ще одну.
 "Чотири сири" теж оправдали свою вартість, тільки от мені там аж чотири сири не відчувались, скорше два - щось на зразок фети та традиційний "російський-голандський". Але повторюсь, що завдяки відсутності мокрого кетчупу та смачному коржу було досить непогано. Нормальна піца за нормальні гроші.
 В меню наша увага припала до "Мідій в клярі". Порція чимала, смачно до вина. Звісно, біле було б доречніше, та до глінтвейну теж добре. Кляр подібний на пивний, не надто жирно.
 В цілому заклад мені сподобався, можна буде зайти ще. Чистий посуд (хоч і не новий, що видно особливо з тарілок), немає специфічних запахів, приємний персонал, музика в міру голосна, не зовсім фонова, але це не заважало розмовляти. Було враження, що повернулись в часи студентства. Але хіба це погано?  :)

21 жовтня 2013 р.

Зелена сливка

Саме під такою "кисленькою" назвою заховалася маленька кнайпочка в одній з старих вуличок центру. На вулицю виходять лише двері-вхід, поруч з якими тісняться кілька маленьких столиків з жоржинками в шкляночках на кожному, а ще - милими подушечками на кріслах. Зелені ставні обабіч дверей прикрашені ліхтариками та надписами. Здається, що й не у Львові то всьо... 
Кілька разів ми засідали у "Букеті вина" через стінку, а туди все не йшли - просто не знали, чого чекати. Помилялись:) Заклад має в меню добрі вина, в зимну пору - глінтвейни та гроги, в літню - різноманітні сезонні коктейлі, і все це за дуже добрими цінами ( великий "+" для закладу). Є кілька видів "не нашого" пива. Непоганий вибір закусок та гарячих страв. Меню час від часу змінюють - тож завжди можна знайти щось нове і цікаве. Про їдло згодом. Заходячи всередину створюється враження, що ви просто зайшли до чиєїсь домівки через "чорний" хід  і відразу попадаєте до винного погребу та комірки. Справа в тому, що в декорі багато пляшок різного кольору та форми. Вони, до речі, використовуються і як посуд при подачу сирної нарізки - дивним чином сплющені пляшки перетворюються на оригінальні тарелі (треба собі таку придбати). Оскільки заклад невеличкий - дзеркала на стіні створюють ілюзію простору, знову ж таки розмежованому сплюснутими пляшками.
Коли ми були першого разу - сиділи внизу. Там є столик на 4 особи в проході  і десь з 15-20 посадочних місць в залі. Нагорі - 6 місць біля трьох столиків-стійок.
Щоправда, на сходах варто бути уважними і не забувати про відповідальне вживання алкоголю :)
На стіні вздовж сходів скупчення різних цікавих штучок - від пляшечок до баночок з консерваціями та кошика з хлібом - дрібнички створюють картинку затишку. Класні полички 0 завжди собі такі хотіла...
На стіні біля дверей - старі постери, які як і вид ззовні створюють ефект " я не у Львові", я не в теперішньому часі. Їх, доречі, можна придбати. За досить таки помірну ціну ( десь я таке чула). думаю про то тривалий час - а мо в коридор собі вчіпити???:)
Приємне обслуговування, доволі оперативне ( теж помітний "+" для "Сливки").
Зараз діє осіннє меню, де присутні різні глінтвейни. Порція звичайного  - зі спеціями та яблучком - 10 грн. за порцію, якщо додати бренді чи лікеру, а також цитрусових - буде дещо дорожче, та все ж тут напевне найкраще співвідношення "ціна-якість" на глінтвейни з-поміж центрових кафешок.
Сирна тарілка коштує в районі 40 грн. та включає кілька видів сиру - м'яких та твердих, а ще  мед, горішки та суху інжиринку. Пробувала їхнє какао... Еммм... Чесно? Шкірка зверху - як в дитинстві. Добре, що була трубочка... А в The Room воно таки найліпше...
 Коли я зайшла туди сама минулого тижня щось перекусити - мусіла вибирати, чи чекати 40 хвилин на рибу чи 20 на філе-гриль. Оскільки з часом було не дуже, вибрала друге. Порція вартує 36 грн. До складу окрім філе (більше подібне на філе курчати, ніж курки:)) входить: 4 плястерка баклажана на грилі, 3 плястерка кабачка, все це викладено на листя салату з додаванням червоного соусу. Був ще смачний перець. А от філе... Пічялька, одним словом - такого сухого я ще не їла ніде. Себто гарний аромат присутній, виднілись кавалочки розмарину,  але вже за 2-3 хвилини коли воно трішки вистигло і його було тяжко врізати, м'ясо не було соковитим.. Здається, кухар щось начудив з температурою або ж просто забув про нього... Тут доречним була фраза що "добрий соус врятує поганого кухаря", себто я не збираюсь винити кухаря - всяке буває, а от рідкий соус явно був би не зайвий. Згадалась книжка, яку не так давно читала - там цілий розділ під назвою "Курица без соуса - не птица" був присвячений цій темі. Але баклажани з хлібом засмакували.
 Можливо мені просто не пощастило зі зміною, можливо там така курка завжди, та все ж приємні офіціантки та добрий глінтвейн приведуть нас сюди ще - як не крути, та повторюсь - глінтвейн тут один з ліпших в плані адекватності... Найбільший його плюс - немає спиртового післясмаку та відчуття дешевого "чорнила" на губах.
Тож якщо ви просто хочете потеревенити у затишному місці, попити кави чи глінтвейну - вам сюди:)
п.с. Вірю, що кухар виправиться, надто вже приємна місцина!

20 жовтня 2013 р.

Мімоза, або не дуже весняний салат

 Лежала я вранці в ліжку і думала про те, що ж є в холодильнику і що з того можна зробити. На основну страву були спагеті з мняском та підливкою, на десерт фрукти. Оскільки знала точно, що є вчорашня варена бульбочка та консервована сардина, а ще морквина і яйця  - прийшла ідейка зробити "Мімозу", але спрощену версію на швидку руку.
Не знаю чому цей салат отримав таку весняну назву - для мене це повна асоціація і складниками, і кольором з моєю улюбленою порою.
На дві порції (десь 350 грам виходу) мені знадобилось:

-3 маленькі варені картоплини - або ж одна велика
-половина вареної моркви ( великої, або ж одна мала)
- баночка рибних консерв типу скумбрії чи сардини
-2 зварених на круто яйця
-майонез
-сіль, перець

Натерти моркву та картоплю на крупну терку, рибну консерву помнякати, як на фаршмак.
Викладати шарами у форму-кільце добре втрамбовуючи ложечкою у послідовності: картопля-майонез-риба-майонез-морква-яйце.
я поверх кожного шару майонезу трішки солила і посипала молотим чорним перцем.
Оскільки на затирання мені знадобилось півтора яйця - половинкою, що лишилась я декорувала верх.
Даний салат є легким у приготування та досить ситним. В класичному варіанті на рибу кладеться шар цибулі, та на мою думку вона тут зайва.
 п.с. Не знаю навіть чому так люблю порційні салати, а не гігантські порції на великих тарілках, звідки всі набирають собі ложкою...