About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

6 серпня 2013 р.

Кнедлі по-Здолбунівськи

Почну з того, що в місті звідки я робом проживало багато чехів, що в свою чергу дуже позначилось на кухні. Чехи лишили свій слід у вигляді підливок, сметанних заправок, в міру жирних душенин та тушкуваного м'яса, кнедлів та рульок, голубців в сметані з кропом, де було більше м'яса, ніж рису та у випічці за дуже економічними переписами. Розумію, що такі страви робляться багато де, але все ж, свою родзинку вони мають... Наша сусідка після війни побралася з здобунівчанином, та так вже й залишилась там. Бабця розказувала, що вона (сусідка) була на диво економна (тут згадується пост Оксани Солук про її бабцю - можливо, то специфіка покоління, але відчутно подібність і з моєю колишньою сусідкою, і з моєю бабцею) - коли перед Різдвом кололи кабана у неї з відходів були лиш ратички та зуби. Вона вміла приготувати все і не тільки безвідходно, а й смачно. В її кухні часто збирались гості (ті ж таки сусіди та друзі), чоловік її любив компанії, а їй, Марії, не становило проблеми щось зготувати. Проблеми почались тоді, коли в кінці вісімдесятих помер її чоловік, а пенсія медсестри позбавила її жити нормальним життям, але не будемо про сумне...
Так от,  в Чехії ця страва інакша ( а вона таки інша - то я з власного досвіду скажу), а  в Здолбунові кнедлі обов'язково мають бути щойно зроблені та "викупані" в шкварках чи сметані. Це одна з улюблених страв мого дитинства. Цього разу я готувала їх в доповнені з молодою капустою - частково тушкованою ( не додавала реберець та квашеної капусти, а робила простіше).

На чотири  порції (десь 50 кнедликів) потрібно:
- 3 великі картоплини
- 1 яйце
- борошно ( то вже кілкьи візьме тісто - десь склянка, півтори)
- сіль, перець за смаком
Зажарка:
- шматочок сала
- маленька цибулинка (якщо любите - можна й більше, бо то не зашкодить
До капусти:
- половина молодої капустини
- одна морквина
- маленька цибулька
- стлова ложка сметани
- чайна ложка томатної пасти чи кетчупу
- сіль та духмяний перець за смаком

В невеличкому банячку ставимо варитись почищену картоплю в підсоленій воді. Пои вона вариться - готуємо капусту. Дрібно шинкуємо її, на крупну терку натираємо морквину та дрібно нарізаємо цибулю. На розігріту пательню спершу відправляємо цибулю, за кілька хвилин моркву, а потім капусту. Перемішуємо лопаткою. На таку кількість має бути орієнтовно 3-4 столові ложки олії. Накрити кришкою аби трохи потушкувалось. Як капуста пом'якне - додати сметану , вимішати. а за кілька хвилин додати кетчуп, вимішати і зняти з вогню.
 Далі я готую зажарку - на 3-4 столові ложки олії кидаю цибульку.
 Штука в тому, що на самій цибулі зажарка не така, потрібно хоча б трішечки сала. Можна замінити вудженим беконом чи шпондером ( в Здолбунові то зветься копчений бочок).
 Я брала сало ( десь як сірникова коробка шматочок - мій чоловік не любить зажарки та шкварок). Можна також розтопити смалець ( в ідеалі).
Готуємо кнедлі. Картопля за час приготувань додатків мала б розваритись. Знімаємо з вогню та зливаємо воду доти, доки картопля не буде в ній покрита до половини, товкачиком розминаємо  її і вбиваємо яйце та продовжуємо розминати, аби яйце не постраждало від температури. має вийти картопляна жовта однорідна суміш (обережно гаряче!). Далі поступово всипаємо борошно та продовжуємо мішати. Має вийти еластичне тісто, яке не буде липнути до рук. Можна трошки вимісити ще на дошці. далі формую ковбаски, від яких відтинаю кавалочки та роблю з них "пальчики", обмокнувши їх в борошно та викладаю на посипану борошном дошку.
У великому баняку довести до кипіння підсолену воду і як закипить - кинути кнедлі. ліставати шумовкою на стіл як тільки спливуть.
Підігріваємо зажарку і вкидаємо в неї готові кнедлі. Чому я їх викидаю на стіл? Бо якщо кидати відразу в жир - вода, яка на них є, почне стріляти та може попекти руки:)
Якщо ви не любите зажарки як мій чоловік - скупайте кнедлі в сметані та посипте кропом.
 А я люблю з цибулькою:) і капустою.
Щоправда моя баба ліпить мінімум 100 штук і набагато більшого розміру:)
Знаю, що аналогічну страву готують багато де, але все ж, в моєї баби вони найліпші, бо зготовані як слід, по-Здобунівськи.

2 коментарі:

  1. Сьогодні випадково натрапила на Ваш блог і залишилася на пів дня. Приємно здивувало що ми якогось роду земляки. Я з Мізоча (Здолбунівський район). Моя бабця також завжди готувала кнедлі, але заправляла тушкованою квашеною капустою.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. світ тісний:) я вже 10 років живу у Львові..тому все тісно переплелось,рада буду бачити вас серед підписників,долучайтесь до блогу!

      Видалити