About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

6 серпня 2013 р.

Челентано на розі Галицької

Минулого тижня обставини склались сприятливо - наша фірма виконала план продаж, а оскільки план був справді високий і десь там, глибоко в душі ми сумнівались чи виконаємо його, то маленьке святкування корпоративного досягнення було неминучим. Тому ми нашим тісним жіночим колективом вирішили десь сходити. Вагались між двома піцеріями, але вибір пав на ту, що була ближче до місця парковки автівки. Ще давніше я туди хотіла попасти з чоловіком, але постійний ажіотаж і відсутність вільних місць не давали до зробити... Що я скажу?
Нам пощастило - був вільний столик біля вікна. Наc було п'ятеро, тож ми зручно розташувались. Я сиділа так, що мені було видно всю залу і кухарів, які віртуозно підкидали догори заготовки-палянички на майбутні піци, правіше кучкувались офіціанти.  В цілому заклад має кілька залів, у тому числі  і в підвальному поверсі. Плюсом закладу можна вважати те, що офіціанти питають скільки відвідувачів - аби не було так, що за великий стіл сіла пара, а компанія з 5-7 чоловік тулиться за столиком на 4 персони. Офіціантка зреагувала на нас оперативно, принесла меню та карту напоїв. Відразу було замовлено пляшку мінералки та еспрессо. Принесли швиденько. Дещо дивно, що мінералку подали вже розкорковану, а не зробили це при нас... Але все ж то не настільки важливо. Потішили душу чисті келихи - без розводів та краплин води, здивувало лише те, що всі вони були різні - 2 однакових, а три - зовсім різні. Попри те, що ми замовили червоне сухе вино (смачне!) - келих, який дістався Ірі був за всіма ознаками призначений для  білого вина. Чому так - не знаю, можливо офіціантці то було не суттєво, чи то через велику кількість людей був брак посуду, але келихи були дуже чисті, тож форма відійшла на другий план.
Ми замовили 500 мл вина. Скажу відверто - смачне, з терпким післясмаком та приємним ароматом, щоправда з подачею вийшов казус. Офіціантка принесла вино. Поставила. За кілька хвилин прийшла, розлила по келихах і пішла. Ми сидимо, дивимось на келихи - ну не виглядає, що нам розлили пів літри. Келихи різного розміру, і то ще дужче заплутує. Підкликали хлопчину-офіціанта, мовляв, скажіть на око - скільки тут є вина. Він дивився, дивився, і каже, що келихи різні, важко визначити важко, але напевне півлітри є. Ми продовжуємо губитись в догадках скільки ж його є насправді. Хлопчина йде виясняти. За кілька хвилин приходить наша офіціантка з графінчиком ( чи як назвати ту ємність) на 250 мл (за барною стійкою якийсь рух - скорше за все - то бармен та офіціант). Дівчинка пояснює, що просто не було великого графіну, тому вона принесла в малому. Дивно трохи, адже якби ми не запитали  - не факт, що нам би його принесли... Далі нам принесли посуд та салати.
Ми взяли три салати - щоправда, вони виявились настільки подібними, що було мені дивно - чому їх позиціонують як різні, а не як один з додатками.
Перший був з лососем. Щоправда то було листя салату з помідоркою "чері" та 5 шматочків лосося в кунжуті. Заправки мінімум. Присутні листя салату та рукколи. Риба була смачна - на смак нагадувала припущену на пару або ж припечну в маринаді.
Тісто на корзиночки було таке ж, як і на піцу. Але бракувало зелені заправки, бракувало...
Так само як бракувало і бальзамічного соусу чи винного оцту...
Другий салат був з прошуто, грушею та сиром рікота (чи горгонзола? щось забула...)
Знову ж таки теж листя салату, під яким заховалось кілька шматочків груші та сиру. Загалом, поєднання солодкої груші та сиру є специфічним, але смачним (колись переконалась в тому в "Масонах..." - це справді смачно). 
Третій салат був чимось середнім між першим та другим (тільки там рукколи було більше), в тій же таки корзинці з тіста і з тою ж таки малою кількістю заправки. Всі салати в межах 30-40 грн. за порцію. І якщо для панянок то незле, то чоловікам ті салати явно не підійдуть...
От що мені не сподобалось - то те, що салат був не з найкращих... Взагалі, нагадувало, що то польські салати "Фіто" з пакетів... Коротше кажучи, салати викликали в мене двоякі висновки - десь так, як і в "Грушевському" - не душевно та без ентузіазму...
Піца потішила - тоненька, хрустка, в міру суха, щоправда здалось, що замало сиру, але то таке. Одну брали гостру "Діабло" - і гостра вона була за рахунок червоних перчинок, а не чайної ложки меленого перцю від "Еко".
Ціна на піци "плаває" в межах 50-60 грн., також можна замовити великі піци для великих компаній ( відповідно, за вищими цінами). 
Друга піца була з вищезгаданим прошуто, фігурували ще якісь інгридієнти. "Діабло" сподобалась мені більше.
Оце власне процес приготування - є двоє хлопців, які в печі готують щойно зготоване тісто з різноманітними начинками.

Далі послідували десерти. Щоправда ми так і не зрозуміли, в чому ж то подавалось вершкове морозиво...
Оксана Мирославівна та Настя вирішили спробувати морозиво. Офіціантка так і не змогла пояснити, чому не можна замовити 2 кульки різного виду, а тільки однакові. В результаті взяли одне апельсинове, а одне вишневе, ну і, відповідно, помінялись кульками. Апельсинове, як на мене, мало більш виражений аромат і смак. Офіціантка гарантувала, що воно власного виробництва. Здається, не надурила.
Я вирішила спробувати панна-коту (так, до речі, і не знаю  як то правильно пишеться українською  - де подвоєння і чи має воно бути взагалі, хоча в оригіналі є в обох словах). Подали як і морозиво в "мартінці" на високій ніжці. Вершки відчувались, а от ваніль через велику кількість малинового "соусу" не чулась взагалі. Може її і не було. Кульки желатину теж не попадались. Ніжне на смак, коротше кажучи - як треба:)
В цілому заклад непоганий, піца смачна, салати щось не вразили, непоганий вибір десертів, гарний вибір вин - як розливних так і пляшкових, є великий літній майданчик. 
Судячи з відгуків - нам ще пощастило з офіціанткою - вона старалась і була оперативною.Наразі в закладі ще ажіотаж, але не впевнена чи надовго...
Ми гарно провели час, та все ж здається, в цьому була заслуга тільки нашого хорошого настрою... Мені дуже сподобався вечір, та все ж я під сумнівом - чи піду туди ще раз.
п.с. Чомусь ті, хто просять милостині облюбували парапети закладу, щоправда переважно подають їм перехожі, а не відвідувачі...

2 коментарі:

  1. Надька, на тобі правильно має бути Панна котта, бо в оригіналі італ. Panna cotta, а отже зберігається усе подвоєння, тому як завжди вони того написати не можуть олухи)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Та я в курсі, в тому то й справа, що більшість ресторацій в меню вказує без подвоєнь... тут вказали з подвоєннями, але я ж написала - що мені самій цікаво - як же має бути правильно :)

      Видалити