About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

26 серпня 2013 р.

Вірменка, або місце, що непідваладне часу

Вчорашній день не пройшов намарно, оскільки я купила собі чергову книжку "за інтересами" віддавши за неї 15 грн. на "секонді". 
Гарне видання з покроковими рецептами 150 десертів до обіднього чаю. Думаю, ці ж 150 рецептів гарно підуть і на випічку вихідного дня або довгого зимового вечора. Одним словом, чудова книжка, хоч і на англійській - розумію 85% написаного, отже вона дійсно, "то шо нада".
Але мова в даному пості піде не про книгу добрих рецептів, а про кафешку, де завжди по-домашньому смакує випічка  (ну бо вона і є домашня). 
Це заклад з довгою історією, який багато років пахне свіжозмеленою кавою, пляцками та коньяком. Для мене це місце завжди віддає минулим, а також можливістю випити справжньої кави за смішну ціну. Тут з часом не змінюється нічого - все як завжди...
Так так, це "Вірменка" на вул. Вірменській, місце, яке знайоме вашим батьками не гірше, ніж вам. Ще коли я навчалась в універі, то ми пили там каву по 3-4 грн. Зараз ціни дещо піднялись, але все таки 10 грн за справжню каву то не так і багато, зважаючи, що "Американо" дешевше ніж за 18 не вип'єте.
Чому цей заклад? Ми гуляли містом, а коли приїздить моя мама - ми обов'язково щось купуємо, ну і відповідно ту покупку треба "обмити" і "засолодити". Я так і не зрозуміла, що удостоїлось нашого візиту цього разу (певне моя книжка), та все ж півкіло солодкого ми втоптали швиденько.
Три кави = 30 грн., вершки - 4 грн., ( мама з коліжанкою не хотіли такої моцної кави, як я), три келишки лікеру по 50 грам - 21 грн., солодке 10-12 грн. за 100 грам. Ми взяли 300 грам сирного торту ( ніжне сирне суфле на тонкому бисквіті) та 250 грам яблучного торту на листовому тісті. Взагалі то, я найбільше люблю там "П'яну вишню" та "Спартак", але першої не було, а друге - стояло в холодильнику вдома, тому вибір був очевидний.
 Можливо, комусь цей заклад "пахне" совдепією. Я не погоджусь - це просто кав'ярня з минулого, але вона живе сучасним ритмом, просто не зраджує своїм традиція - якості та душевності. Це місце - одна з візиток строї частини міста, і тут просто зобов'язаний побувати кожен, хто цінує справжню каву. До того ж, тільки тут можна поворожити на справжній кавовій гущі за всіма правилами. Цікаво, а що розгледіли в моєму горнятку ви? Буду вдячна за коменти з вашими версіями:)
 В цілому я люблю це місце, де торт важать на старих терезах, де в маленькому просторі живе хронологія довгого часу, а за невеличкими столиками завше знайдеться місце для відвідувачів:)

Неділя. Коперніка. Архітектура.

Нині дуже хотіла потрапити на виставку фотографій від "Nat.Geo" - але як виявляється, за годину до закриття вже не пускають, типу аби встигнути роздивитись 50 кращих фото. Я напевне огляну виставку наступної суботи, оскільки завтра галерея вихідна...
Але зате ми попали на відкриття виставки присвяченій сучасній архітектурі. На виставці були представлені проекти (здебільшого реалізовані) житлових, торгових, рекреаційних та інших за призначенням будівель, розроблених у Вроцлаві (Польща) у "Мацкув Працовня Проектова" (www.mackow.pl)."МПП" - це група людей, які хочуть змінити своє місто, які хочуть бути в ньому, які не бояться змін. Дуже гарні слова були в буклеті: "Проектування у Вроцлаві полягає зазвичай на забудові просторової пустоти в багатій тканині міста".
Давніше, коли в центрі міста, в просторовій пустоті, споруджували будівлю банку, яку тепер дехто обзиває "коричневим унітазом" було багато різноголось щодо того, чи впишеться сучасна будівля в ансамбль будівель минулого та позаминулого сторіч. Як на мене доволі таки непогано вписалась. Зараз всі вже з нею звиклись. Цікаво, її автори почувались так само, як і люди, які творять в "Працовні проектовій"? 
Як на мене і Львів, і Вроцлав є дуже подібними містами з типовою європейською архітектурою, тому хочеться, аби в нас ще було досту сміливих молодих архітекторів, які б "латали" місто, "створювали стилістичне  і формальне продовження існуючої архітектури з використанням сучасної мови знаків". У багатьох європейських містах нове мирно співіснує із старим, і це нормально, це як співжиття кількох поколінь в одному помешканні. Треба розуміти, що втрачене не повернеш, а тому варто давати місце новому, нетрадиційному, не такому звичному, водночас поважаючи існуюче старе, сплітаючи то всьо в єдиний візерунок європейського міста.
П.С. Прошу вибачення за якість фото зроблених телефоном..
 Кого цікавить сучасна архітектура - не полінуйтесь, відвідайте виставку, то справді цікаво. Вхід безкоштовний.

25 серпня 2013 р.

Майбутня мама

Декілька тижнів тому ( чи то вже місяць тому) фотографувала одну дуже позитивну дамочку-майбутню мамочку:) Вона була дещо дивна як на вагітну - кажуть, у вагітних змінюється настрій, стиль життя, повадки та звички, тут складалось враження, що кожен живе своїм життям - у неї все як і раніше і гарний настрій, а малий собі чемно чекає появи на світ, час від часу нагадуючи про себе поштовхами. 9 серпня він таки з'явився, тож тепер я можу показати фото.
Сподіваюсь, в скорому часі буде пост з фото малого:) Або ж вашими - радо допоможу зберегти приємні миті життя, адже вони бувають лише один раз:)

23 серпня 2013 р.

Свято хліба 2013 у Львові

Цьогоріч у Шевченківському гаї відбулось чергове свято хліба. Вирішили і ми піти подивитись, що ж там цікавого. Цікавого було мало... Натовпи людей, які снували туди-сюди, крикливі діти та купа торговців з цікавими і не дуже сувенірами.
Було багато кольорвих штучок в етно-стилі, був мед, ляльки-мотанки, але звісно, що найбільше було хліба:)
Всі навколо ходили і жували, голосно лунала музика, пекло сонце...
Єдине, що мене розчарувало - кількість сміття та недоглянутість будиночків. Попередні роки вони були приведені до порядку, біля них сиділи баби-вартівниці в хустках, квітли квіти, гуляла домашня птиця, здавалось, ніби ти потрапляєш в справжнє село. Зараз же більшість експозиції в жахенному стані, а зараз гарного мало... Якось печально так - і так небагато є, так матимемо ще менше..
Зате дітям було весело!
Купи сміття росли з космічною швидкістю..
Одна з більш-менш нормально виглядаючих хаток
А далі - просто фото того, що мені сподобалось - яскраві миті вихідного дня
Гарно грали ці музики при вході до гаю - в решті музика мені не дуже сподобалась і до такого святкування не дуже підходила.. Всетаки на такі заходи акцент має бути на етно-мотивах..
А ще оця картина заперла:) Намалюю собі таку:)
Мініатюра "Вставай вуйку, поні буде мене катати". Вуйко не встав, бо спав:)
та й місто готувалось до сну...