About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

25 липня 2013 р.

Картопелька панська

Дані міні цукерки-тістечка родом з радянського дитинства, де було безвідходне виробництво. Не секрет, що колись до тих тістечок ішли залишки тортів та печеньок, вафель та не проданих скорше тістечок. Що зараз входить до складу "картопельки" самому Богові відомо...
Але я вирішила сумістити натуральність інґридієнтів та, власне, безвідходність поцесів приготування на кухні.
Безвідходність полягала в тому, що коли я печу якесь печиво в мене завжди кілька печенюшок лишаються нез'їденими, тому я їх підсушую і маю такі печенькові сухарики. Тримати їх, до речі, варто в герметичних пластикових чи скляних лоточках чи баночках, аби вони не втрачали аромату інґридієнтів (ваніль, кориця, імбир). Такі "сухарики" можуть зберігатись до року. В мене максимально залежувались 6-7 місяців, оскільки їм швиденько знаходилось застосування. Такими солодкими сухариками добре панірувати тістечка чи форми для випікання пляцків, замість звичних сухарів з білого хлібу чи батону.

Інґридієнти:
- склянка солодких мелених сухариків
-  50 грам масла
- 4 столові ложки горіхової пудри (або ж звичайної цукрової)
- столова ложка рому
- 2 столові ложки какао
- жменя родзинок для наповнення
- 5 столових ложок кунжуту для обвалювання.

Так от, надійно захованими в глибині шафи лежали собі в лоточку від Миколая імбирні печенька. Тверді та сухі, але з все тим же імбирно-коричним ароматом.
За допомогою звичайної м'ясорубки з 12 печеньок я отримала 200-грамову склянку дрібних сухариків (до речі, з магазинного печива вони такі не виходять, тому і в подальшому приготуванні та споживанні структура "картопельки" не буде настільки однорідною).
До сухариків додати 4 столові ложки горіхової пудри ( про приготування далі) та 2 столові ложки какао.
Висипавши масу до глибшої миски я додала пів пачки розталого масла та столову ложку рому (якщо не додавали какао - то на цій стадії треба по трощку додавати розтоплений шоколад, орієнтовно пів плитки на склянку сухариків). Масло потрібно додавати потрошечки і інтенсивно перетирати, аби маса нагадувала пластилін.
Далі все залежить від наявного в шафках, холодильнику та дзбаночках, а також від вашої фантаії. До "пластиліну" можна додати подрібнені сухофрукти, мармелад, горішки, цукати, зернятка соняшника чи кунжуту. Я ж чайною ложечкою брала часточку маси і вкладала всередину 2 вимочені в ромі родзинки, формувала кульку, яку потім обвалювала в кунжуті.
Далі "картопельки" викладала в паперові корзиночки та відправляла на ніч в холодильник.
Також можна не обвалювати в кунжуті, а після застигання глазурувати шоколадом, але це складніше, і не завжди в потребі, адже поїдається така "картопелька" досить швидко, а через розмір - не бруднить руки і не тане, як велика.

Щодо горіхової пудри:
Потрібно взяти однакову кількість горіхів і цукру, і 2/3 кількості цукру води. В сотейнику заливаємо цукор водою і варимо сироп. Коли почне загустати  - кинути подрібнені горіхи і вимішувати. Коли почне злипатись - швидко дістати вміст на тарілку. Буквально за кілька хвилин це буде на козинак чи грильяж. Коли маса вистигне і буде твердою (а буде вона досить таки твердою) маленькими порціями перемолоти в кавомолці.
Дуже смачно пекти печенька з такої маси. Це буде щось подібне до марципанового печива чи макарунів. Але то іншим разом :)


Немає коментарів:

Дописати коментар