About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

17 червня 2013 р.

Кентавр

 Вчора у Львові завершився джазовий фестиваль. Щодня з п'ятниці до неділі звучав джаз - з уркаїнським, російським, та навіть американським акцентом. Концерти справді були чудові. Ті дійства були тричі на день на великій сцені, а також в подвір'ї палацу Потоцьких та парку культури (про то буде в іншому пості).
Вчора ж, на восьму вечора був запланований виступ Джамали. Народу було достатньо, аби пробитись ближче до сцени було завданням не з легких. 
Наші знайомі сиділи в "Кентаврі" на площі Ринок, мовляв, чути буде так як і спереду, а сидіти все ж зручніше, ніж стояти... Заклад один з давніших, що обгородившись парканчиком з квітів кидаєтсья у вічі здалеку.  Я чула про нього багато хороших відгуків, завжди хотілось посидіти там в затишній обстановці. Тож ми вирішили сісти там.
 Почалось все з того, що наші друзі сиділи вдвох за столиком, де вчотирьох було не зручно, але зсунути до купи більше не було змоги, при тому, що поруч за подвійним сиділа пара... Ми потіснились, але то були "квіточки" в порівнянні з тим, як за сусіднім столиком сиділа компанія з 8ми чоловік (!!!) яким адміністратор Юля сказала, що можна буде підсунути сусідній столик, коли той звільниться, але прочекавши  хвилин сорок,  та ж Юля заявляє, що він зарезервований (хоча люди які прийшли просто прийшли, без жодного попереднього замовлення). Далі вони ще вперто чекають на замовлення і хоча б ще два стільчики, їм його приносять, але з неймовірним запізненням. Тут уже бачу, в людей здають нерви. На претензію: "Нам що, їсти стоячи?" адміністратор "любязно" відповіла, що "дякуйте що взагалі сидите". Далі краєм ока спостерігала, як принесли книгу скарг, як Орест знімав то всьо "проішествіє" на телефон. Вибачатися ніхто ні перед ким і не думав...
 Наступною каменюкою в їх город було розчарування мого чоловіка, який хотів пива, а вибір був м'яко кажучи слабенький, до того ж виключно з дорогих сортів (дещо дивно, адже заклад не позиціонує себе як пивний ресторан) і практично відсутнім меню закусок до того ж пива. Офіціантка взагалі не проявляла ентузіазму аби щось порадити. Здавалось, що її, як і інших працівниць закладу просто накаляли відвідувачі... Якщо великий наплив - то може доречніше мати більше офіціантів? Вони ж теж стомлюються...
Якщо я не знаю, чого хочу, приходячи в той чи інший заклад - обираю десерт, адже по тому, як його подадуть можна багато чого дізнатись про кухню, настрій кухарів та офіціантів, а також про справність чи й то взагалі наявність посудомийної машини. Але про то згодом...
Я хотіла якогось літнього десерту. Зупинила свій вибір на фруктовому тарті з морозивом. Я вже уявляла кислинку літніх фруктів, ніжність пісочного тіста і прохолодому морозива... Яким же було моє розчарування, коли мені сказали, що його потрібно чекати сорок (!!!) хвилин, а то і довше, оскільки вони його роблять під замовлення.
Приготування такого десерту в домашніх умовах займає від сили 25 хвилин, а то й менше, якщо пекти тарти не великим, а маленькими порційними... 
До того ж в літню пору можна мати кілька заготовлених таких десертів, або принаймні тісто на них в холодильнику (за традиційними переписами воно ж на основі масла робиться, за принципом пісочного - тож холодильник тільки на користь...), але то певне була "не судьба". Офіціантка натякнула про штрудель, я відповіла відмовою. Більше вона й не намагалась щось запропонувати.
Тож мені довелось вибрати самій.
Друга спроба була - панна котта, традиційний італійський десерт, який являється галяредкою з вершків, до того ж офіціантка обіцяла його в класичному вигляді, але, як то кажуть, і тут невдача спіткала українських спортсменів...
Я очікувала ніжний десерт, що тане в роті, в класичній подачі - у 9ти з 10ти кулінарних книг вам радитимуть перед подачею опустити ємність з масою в гарячу воду,ю а тоді перевернути на велику тарілку і прикрасити фруктами, поливками чи навіть шоколадом. Рідко, та все ж прийнятним вважаєтсья подача в креманці чи бокалі для "Мартіні", але ОБОВ'ЯЗКОВО з блюдечком чи тарілкою.
Мені принесли просто в стаканчику. Ще й не дуже чистому...
 І просто поклали поруч серветку, а на неї ложечку! 
 Шановні, якщо ви позиціонуєте себе як ресторація - то будьте добрі, подавайте відповідно!!! І без різниці яку страву - увага повинна однаково приділятись як дрібницям, так і більш суттєвим речам! А дрібниця, як відомо, складова усього великого...
Цей десерт скорше нагадував студентські роки і галяредки по три гривні в "Хіт-кафе". Ну добре, думаю собі, подача то пів біди, може смак потішить... На превелике моє розчарування, вершків не чулось взагалі... Склалось враження, що желатин просто розвели в молоці (певне магазинному), аби не заморочуватись... Про ваніль, здається, взагалі забули... Смак вершків не відчувався... Взагалі смак не відчувався - водянистість і желатин. Навіщо ж тоді ОЦЕ називати "Панна котта" якщо воно подібне на вищезгадену лігуміну тільки віддалено ???
Навіть не розумію що там тягнуло на 27 грн. - не було ні подачі, ні вигляду, ні смаку... Ресторація в моїх очах плавно перемістилась до рівня кафе-бару...
Попити я взяла какао. Ну нарешті, хоч щось таке, як я хотіла! З пінкою та смаком шоколаду, а не "Несквіку", яким дуже люблять зловживати наші заклади...
 Фірмове горнятко, і знову ж без блдюдечка чи підставки - просто на серветці... ЧИ то серветка була "килимком" для ложечки - хто зна...
Якщо рівняти з іншими закладами - какао краще. Нарешті, хоч якийсь плюс.
Андрій брав пиво "Монс півс" (16 грн за 0,4 л.) та чіпси (10 грн.)
 Друзі брали пляшкове пиво. На задньому фоні попереднього фото видно шклянку - от такі там дають на пиво. Не пивні келихи, а шклянки "на всі випадки життя" (в них певне таки справді проблеми з посудом...).
 Чіпси були дещо гострі. В "Монс півсі" подають такі ж. Прикро, що заклад в центральній частині міста, де можна попивати пиво і спостерігати за метушнею на площі Ринок не має ні вибору пива, ні закусок на різні смаки...
Хотілось ще щось замовити, але бачачи як гальмують офіціанти, як обурюються на то всьо клієнти виникло єдине бажання - підти не залишивши чайових (хоча лишаю їх в 98%)...
 Якщо я й зайду туди продегустувати страви кухні - то тільки в будній день, коли адміністратор буде привітна, кухня справуватиметься, а офіціанти будуть раді клієнтам, а не чекатимуть поки ті підуть, адже бажання відчути всі принади закладу в мене залишилось. Цікаво, надовго?

Немає коментарів:

Дописати коментар