About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

30 червня 2013 р.

"Кумпель", або не дуже дружні посиденьки...

Вчора, після конкурсу андрутів ми вирішили попити пива. Тьотя Оксана наполегливо тягнула нас в "Кумпель", адже там справді класне пиво. Я в цьому закладі була кілька разів лише заради пива, та й цього разу ми туди йшли саме за цим напоєм, щоправда, цього разу це видалось не так просто як зазвичай.
Першим що нас здивувало - п'ять чи то шість амбалів в чорному на вході. То офіціанти такі кремезні чи охорона? Якщо заклад названо "Кумпель" (товариш, друг) - то невже ваші відвідувачі то не є ваші друзі? Це ж не є заклад закритого типу... Ще коли ми підходили, то бачили, що на терасі за одним столиком вже розраховувались і збирались іти,а  інший був заброньований (нам потім так і не сказали на котру ж годину його бронювали). Ми зайшли і хотіли прямувати на терасу, нам сказали, що місць нема, а є тільки в підвалі, хоча у верхньому залі також були столики. От тільки нас було четверо, а столик на шістьох... От так пояснили:) Я  в нижній зал іти не хотіла, тож ми вирішили йти десь інакше.
Вийшли надвір. Хочеться пива. Нормального.  Тьотя Оксана не здається: ну як так? Нам треба пів години часу, стіл є, а вони ламаються! Пішла вона штурмувати офіціантів. І що ви думаєте? За 10 хв. ми вже сиділи на терасі. Що цікаве, нас посадили за столик на чотирьох де був резерв, а бронь переставили за сусідній столик на 7(!) осіб. Гурт охоронців-кельнерів далі стояв на вході до закладу і про щось теревенив.
Офіціант, що прийшов до нас навіть не намагався щось радити. Підійшов, залишив меню, нагадав про кнопку виклику, але чомусь не представився... Дивно дещо, адже заклад який вірить відмінне пиво і має доброго шеф-кухаря просто повинен мати добрих офіціантів, які мають пропонувати клієнтам щось цікаве. До речі, цьогоріч заклад входив до мапи ресторацій, що пригощали традиційними галицькими стравами. Нам про це офіціант нічого не сказав. Я потім сама про то прочитала в газеті, що роздавали на фесті. А я б не відмовилась скуштувати щось смачненьке...
Далі ми таки замовили пиво ("Бурштинове"  - 0,5 л. коштує 20 грн, 0,3 л.  - 16 грн). Мама взяла щось на зразок дерунів з кабачка (вона має тимчасово деякі обмеження в їжі, але в даному випадку все було ок). Смачно. Порція з чотирьох пляцочків запечених на пательні коштує 37 грн.
Ми хотіли якусь тарілку до пива (якби знали про страви галицької кухні - обрали б їх :( ). Те, що ми замовили з меню більше пасувало б під чарку горілки, але аж ніяк не до пива... І офіцант на мнічого про це не сказав! Знову ж мені було дивно - коли ми питали в нього що взяти - складалось враження, що йому байдуже! Бляха-муха, чому мої улюблені заклади так туплять при виборі персоналу??? Ну це ж ваша візитна картка!!! Є місця, де шеф-кухар готує повну фігню, але офіціанти це так подадуть, так прихвалять, що вже пробачаєш кухні всі проколи... А тут навпаки - заклад  має прекрасних кухарів, які готують цікаві закуски, гарні гарячі набори до пива, різні смачні штучки, а офіціанту просто пофіг що замовлять...
Саме м'ясне було смачне і свіже, як і обіцяв стравопис, але на 108 грн. не тягнуло аж ніяк, та й до пива не пасувало зовсім... А вам би смакувало сало з цибулькою до пива???
На "тарілці" було три шматочки вудженої полядвиці, п'ять шматочків ковбаси, три шматочки шпондера та три тоненьких плястерка запеченої полядвиці, чотири кавалочки паштету загальним виходом близько 200 грам. В якості соусів були хрін з майонезом і хрін з бурячками. Зверху лежали 2 цибулинки, розрізана начетверо редиска і кріпець. До того подали три шматочки хліба ( доречі, хліб тут завжди був смачний)
Я завжди всім радила цей заклад, адже він справді особливий, але після вчорашнього візиту було якось неприємно - ота байдужість, охоронці та офіціанти-пофігісти просто відштовхують...

Якщо цей пост читатиме хтось, хто має відношення до "Кумпеля" - то хочу Вам подякувати за гарне пиво, і висловити своє "фе" стосовно персоналу! За той час, що ми сиділи зарезервований столик так і лишився пустий, а підіпсутий нам Вашими охоронцями настрій не залишив жодного бажання сидіти довше. Можливо, у Вас справді багато клієнтів, і Вам не цікаво, аби їх було більше ( в чому я сумніваюсь), але візьміть на роботу приємний персонал - нехай кельнери не будуть суперськи вишколені, нехай не будуть на 100% обізнані у всьому, але нехай будуть привітні, не соромляться перепитати та уточнити на кухні про страви, запропонувати почекати, якщо немає місця і більше посміхаються. Ну і замість вуйків при вході поставте привітного хлопчину, чи миловидну панянку, які б могли виховано підказати про наявність вільних місць і провести до столика, а не робити вигляд з категорії  "якого милого ви прийшли?".
Пиво добре, але ще здивувало, що за сусідній столик його принесли без підставок - просто принесли і поставили на стіл. Там сиділо старше подружжя, і було видно, як здивувалась жінка, коли келих просто поставили на стіл - вона дістала з серветниці серветку і поставила келих на неї. Потім хлопці таки принесли паперові "скатертинки", та було видно, що та пара теж була не дуже задоволена таким підходом з боку офіцантів.
"Кумпель", будь другом, роби щось!!!

"Львів на тарілці" та андрути

До мене в гості приїхала мама, а приїздить вона тоді, коли є на що подивитись. 
Цього разу її відвідини припали на час проведення ІІ гастрономічного фестивалю "Львів на тарілці".
Описати в двох словах - то можна сказати, що було багато всякого їдла, багато цікавих людей і багацько різних заходів.

У одному з таких я брала участь. То був конкурс андрутів (вафельних перемазанців). Довго вагалась з яким рецептом іти. В результаті все вийшло доволі спонтанно, але судячи з того, як ми напередодні з'їли половину конкурсного андрута -  смачно.
Мій андрут був дещо нетрадиційний, без какао і згущеного молока, а натомість зі сметанним кремом на лимоні з карамелізованими горіхами.
В журі сиділи різні цікаві люди.
 Особливо було приємно, що дегустували то всьо такі люди, як Ю. Винничук ("Груші в тісті" - мій улюблений збірник).
Також був пан Дзиндра (його батько - автор левів перед ратушею, а він сам - митець, керівник арт-музею на Валовій)
А ось ця пані (я не запам'ятала як її звуть) - зауважила, що саме мої андрути нагадали їй смак дитинства:) Мені то було дуже-дуже приємно!
Також був представник CNN з Туреччини якого дивувало все те, що відбувалось навкруг
Ну і інші люди - керівники ресторацій, шанувальники галицької кухні і всього , що з нею пов'язане.
Кожен з учасників мав представити свої андрути, розповісти про приготування .
Перше місце залужено ( не побоюсь того слова) дістався Оксані зі "Спіжарки" (ніяк не допишу про її кафе - воно мені таке приємне і миле, що ніяк не доповню пост про нього якісними фото, а то з телефону щось не те..). Її андрути були за рецептом бабці. На вигляд були класичні, а тому навіть не потребують зайвих коментарів:)
Ну а це ми удовх (логічно :) )
Доречі, потім Оксана брала участь у майстер-класі Даші Малахової по приготуванню страв галицької кухні. 
 Як ви зрозуміли, спонсором був "Панасонік" :)
Готувала Оксана помідорову зупу. Я, на жаль, не потрапила на дегустацію, бо ми пішли в "Кумпель" пити пиво, але я й так знаю, що Оксана дуже добре готує:)
Поки тривав майстер-клас - нагороджували переможців і учасників. Всі учасники отримали грамоти від "Клубу галицької кухні" та медалі від п. Дзиндри з емблемою клубу.
На фото я з двох частин:) верхня на фото, а нижня - на екрані:) а Винничук вже приступив до готування...
Далі - трохи фоток з фестивалю.  Доречі, в дворику ратуші продавали всіляки сири та інші смачні штуки з сіл Карпат, Франківщини, Львівщини. Все можна було дегустувати.
Оці тітки продавали класний сир
А ще - у великому казані варили козацький куліш. Хоча я по смаку не впевнена що то був куліш - було смачно, але коли моя мама то купувала то навіть толком не спитала що то. Тому вважаємо, що то куліш:)
Це нам кріпець різали до кулішу.
Було багато меду та напоїв з нього, вощини, горішків меду і ще всілякого..
На площі Ринко всі їли. Сидячи, стоячи.. Навколо постійно щось грілось, варилось, шкварчало..

25 червня 2013 р.

Esse Flores

Саме з такою назвою заховався у провулку Крива Липа симпатичний заклад, щось проміжне між затишним кафе і маленькою ресторацією. Симпатичний інтер'єр у світлих тонах та барвисті скатерки на столиках надворі створюють дуже приємну атмосферу.
Отож, минулого тижня  я здибалась зі своїм одногрупником. Ми хотіли потеревенити, а отже десь присісти. Макс хотів випити щось не алкогольне. Ми були доволі здивовані, коли обійшовши з десяток закладів центральної частини міста таки надибали безалкогольні освіжуючі коктейлі.
Отож, у "Esse Flores" коктейлі є і алкогольні, і "тверезі". Макс взяв "Мохіто". 
 
(Більше знимок тут)
Казав, що непогано, щоправда м'ята була слабенько перетерта... Але судячи з впиразу обличчя, спеки довкола  і швидкості випивання - коктейль йому таки засмакував. Потішили гарні шматки лайму і якісно заморожений лід (інколи трапляється, що поки доп'єш - у склянці сама вода, оскільки лід надто швидко тане).
 Ціна на подібні коктейлі крутиться в межах 30 грн. Ті, що з вмістом спиртного дещо дорожчі.
Я вирішила скористатись пропозицією від закладу - келих вина та фруктові варенички за 35 грн. При такому поєднанні виходить десь 10 грн. економії.
Вино було таке, як треба - з легким квітково-фруктовим ароматом, холодне, а головне (як я люблю) в чистому келисі - без розводів, засохлих крапель та слідів від рушника. Варенички ( я обрала з полуницею та полуничною поливкою) подали дещо неординарно - у креманці на високій ніжці. Поливка являла собою щось подібне на кисіль, але було смачно. Вареники були теплі, поливка не дуже, що на диво дуже гарно пасувало. Офіціантка перед подачею питала в мене чи то має бути гаряче чи холодне. Не знаю як з холодним, та гарячими вони мені споодбались.
 Потішило, що до того десерту мені подали продовгасту ложечку, охайно загорнуту в текстильну серветку.
 З таких дрібниць завжди складається враження, що тут - люблять своїх відвідувачів.
Доречі, зважаючи на вечірню пору надворі були зайняті всі 8 чи то 9 столиків ( не запам'ятала). Офіціантка була одна - на наступний день заклад мав відмічати рік свого функціонування і всі готувались. Вона дуже старалась - намагалась максимально відповісти на всі запитання, пояснити, уточнити. А коли просто не встигала - то перепрошувала і швиденько виправлялалсь. То суттєвий плюс, адже не всі офіціанти мають в лексиконі слова типу "перепрошую", "зачекайте будь-ласка", "дякую, що зачекали".
У "Esse Flores" охайні чисті вбиральні з картинками а-ля франсе і гарними кахельками на підлозі. Все продумано до дрібниць.
Заклад має гарний вибір страв європейської кухні та десерти. Планую на вихідних зайти туди з мамою на фрікассе (мої знайомі хвалили ту страву з крілика)  та пасту. Так що, далі буде :)

п.с. Заклад раджу як місце для дружніх балачок, побачень чи просто приємного коротання часу. Мило, охайно, приємно і так, що хочеться зайти ще.


22 червня 2013 р.

Юстина

Сьогодні мені випала нагода познайомитись з малою Юською - доцьою Ліди. Юстина народилась 2 травня, але вже зацікавлено вдивлялась в об'єктив. Сфотографувати її було не так легко, як перше здавалось, та все ж, 250 якісних чорновиків є :) Думаю, для сімейного альбому щось підберуть точно.
 Мала з великими очиськами. Наскільки мені вдалось то "запєчятліть" - судіть самі.
 Отут Юстина готова дати відсіч Кличкку. І взагалі, їй Клички - то категорія "нє, нє слишал" :)
 А це - пасла коників. Тільки де коники??? ДЕ КОНИКИ????
 Принцеса з іграшкою. Нарешті щось, що вона не кинула в першу ж секунду ( ви теж помітили крильця зі складок рушничка?).
 Мала в шоці від комарів, тому тьотка з фотиком йде додому, а Юська спатки.
 Ви ще тут???