About Me :)

Моє фото

У вільний час веду блог, трохи фотогарфую, пишу, печу тортики на замовлення. Люблю придумувати щось нове. Люблю подорожувати та фотографувати. Люблю гладити кота і прикрашати ялинку,  пекти кекси і фруктові тарти, хорошу їжу і фуд-фото, спати на кольоровій постелі, їсти груші і холодець,  купувати взуття і вишукувати якісь прикольні речі на "секонді". Колекціоную ведмедиків. Люблю затишні кав'ярні. Не люблю горіхи і брехунів,  прокидатись коли за вікном ще темно. Не люблю шпильки і міні-спідниці. Хочу скупатись в океані, перезимувати в теплих краях, потрапити до Кейкенгофу, навчитися готувати фаршировану рибу, бути уважнішою і не стати на старості товстою :)

27 травня 2013 р.

"Пекін", або дегустація китайської кухні

Нарешті так склались обставини, що ми таки вибрались на прогулянку разом з Малачівськими-Данчаками. Щоправда то вже було по восьмій, тож треба було оперативно вирішувати, де поведемо решту недільного вечора.
Хотіли на Вірменській - було людно, хотіли на Чайковського - зачинялись в дев'ятій, хотіли в  "Челентано" - було багато дітей, тому там було неймовірно шумно і галасливо, в "Дежавю", де колись можна було приємно провести за кавою час побачення чи зустрічі з друзями тепер накурено і дивний контингент...
В результаті ми потрапили в ресторан "Пекін".
Ну що сказати... Інтерес переміг:)
Отож в результаті ми вирішили провести вечір там. Тепер по порядку:

- заклад працює вже 15 років в статусі ресторації;
- красивий інтер'єр з грамотним декором та дорогими меблями, чудовою порцеляною  та приємною ( а головне ненав'язливою) традиційною китайською музикою;
- оскільки заклад позиціонує себе як ресторан, ціни, відповідно, не найнижчі, та все ж вони виправдовують себе, зате не людно, не шумно, я б сказала, навіть особливо цікава обстановка;
- наявність теппан-зали де прямо при відвідувачах кухар віртуозно готує страви - це ціле шоу і , напевне, багато років тренувань;
-приємний ненав'язливий персонал - якщо не помиляюсь, нашу офіціантку звали Галина - вона чудово справлялась зі своїми обов'язакми.
 Спершу, полиставши меню, здалось, що тут немає що робити - ціни чималі, складники незрозумілі, назви взагалі ні про що не говорять - добре, що в стравописі були фотографії страв і вчасно підійшла офіціантка, яка потім вссе розказала і пояснила.
Оскільки ми не були голодні і спершу шукали заклад з десертом чи чимось легким, а в меню ми просто розгубились - нам запропонували цікавий вихід: взяти чотири різні страви (салат, закуску, м'ясо та гарячу страву) і кожну попробувати по трошку чогось різного. Як пізніше виявилось - це справді було найкращим виходом, а також чимось схожим до екскурсії в Китай та до китайської культури.
В результаті ми замовили:
- салат Хіяші (39 грн.) 

 порція не велика, але зараз я навіть не знаю, чи доречно було б брати більше - їжа досить специфічна на смак.
Смачно, але якось незвично. Їсти краще паличками - у тому є якийсь свій ефект... Салат з водоростей було заправлено горіховим соусом з додаванням зерен кунжуту.
Я з Мар'яною пила чай (зелений - 15 грн порція, чорний - 20.). Дуже сподобались горнята.
Дивно було тільки те, де ж кришечка від цукорниці?
 Але то не настільки суттєво. До речі, якщо ви любите чай - то в "Пекіні" є вибір саме зеленого чаю з різними додатками. Я ж зелений чай не люблю, тому пила класичний чорний. Андрій пив пиво (залежно від виду від 15 до 35 за 0,5л), Нестор каву ("Американо" - 15 грн, "Капучіно" - 18 грн, "Лате" - 23 грн.).
На Мар'яну водорослі яких вона так хотіла справили враження...
На мого Андрія більше враження справило пиво - він прибічник більш традиційного:)
У "Пекіні" дуже красиві меблі - дерев'яні з декоруванням мармуром. Стіл за яким ми сиділи зроблений таким чином, що верх крутиться, тобто кожен міг дістати те, що йому було потрібно.
Далі принесли м'ясо. За рекомендацією Галини ми взяли свинину "Захід сонця над Сюньшанем" (72 грн.) у солодкому соусі на основі фруктів.
Свинина обсмажена у фритюрі з додаванням ананасу. Справді цікавий смак. Сподобалось усім, особливо Нестору.
Мені сподобався соус. Галина так і не розкрила таємницю його приготування :(
Потім нас покликали в теппан-зал, де прямо при нас готували омлет з сиром філадельфія та овочами (50 грн.). Знаєте, ту суть була навіть не в тому ЩО готувалось, а те, ЯК це робилось...
Отож за великою пічкою-столом кухар спершу підготував всі складові, а поітм посмажив овочі, як відклав в сторону.
На гарячу поверхню налив трішки олії, яку розмазав лопточкою.
Далі слідувало логічне збивання яєць. Щоправда смажились вони не так,як ми до того звикли - він практично розтягував яєчну масу по гарячій поверхні, придаючи омлету прямокутну форму.





Потім на прямокутний лист-омлет виклав начинку, згорнув,   нарізав на 8 шматочків, кожен з яких обсмажив по торцях, а виклавши на тарілку - полив соусом.
Не можу сказати з чого був соус - схоже на поєднання соєвого соусу, вершків і чогось солодкого...















В результаті це виглядало так
Четвертою стравою у тому ж таки теппан-залі готували редьку Дайкон ( 37 грн.) з грибами та болгарським перцем. Шоу ми пропустили, оскільки пішли за стіл.







Мар'яні, як і мені, соус від свинини засмакував з редькою. До речі, на смак редька була не як та редька, до якої ми звикли.
Моя вечеря виглядала приблизно так.
 Андрій більше довбався паличками у водоростях, які йому не смакували (мені більше дісталось:)), пив пиво і роздивлявся інтер'єр. Всетаки він прихильник вареників..

Взагалі, щось є таке особливе в маленьких таких порціях, де ти задумуєшся над смаком та відчуттями від страви.

Можливо, хтось скаже, що такі штучки можна і вдома приготувати - так, згідна, але не буде того ефекту часопроведення. 

Думаю, ми ще якось завітаємо в цю ресторацію на рибку чи качку по-Пекінськи, але то згодом.

А "Пекін" - це справді часточка Китаю у Львові. Раджу зайти:)

1 коментар: